PreviousNext

• 1
• 2
• 3

У Невицькому замку безкорисливо працюють волонтери з семи країн.

З-поміж бази волонтерських таборів по всьому світу вони свідомо обирають для себе Невицький замок. Архітектурна споруда часів середньовіччя з 2000 року діє як потужний центр волонтерства на Закарпатті. За час літніх сезонів тут побували понад 4 тисячі учасників волонтерського руху, у тому числі волонтери з 24 держав. Для них Україна екзотична і непізнана, кажуть, що коли хочеться пригод, треба їхати саме сюди.

Цього року під стінами Невицького замку зібралися волонтери з Франції, Голландії, Італії, Туреччини, Хорватії, Чехії, Росії та України. Один із учасників, обираючи між Іспанією і табором у Невицькому, вибрав останній. Для європейців Україна наче Далекий Схід. Міжнародні волонтери, які вже тут побували, кажуть, що робота біля замку хоч і нелегка, зате цікава. Розкопки зовнішнього рову тривають із 9-ї години ранку до 13. Суть табору полягає у відновленні форми рову, який колись був затоплений водою.

В організації волонтерського табору допоміг Закарпатський центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді. Під час робіт у замку волонтери фактично долучаються до Невицької археологічної експедиції, яка попри неоціненну заслугу перед архітектурною спорудою часів середньовіччя наразі може стати останньою. «Треба для чогось працювати, волонтери повинні бачити мету своєї роботи. Хотілося б, щоб це був історико-культурний заповідник, де вони відчували би свою дотичність до вирішення проблем», — каже Олександр Дзембас, керівник Невицької археологічної експедиції. Всі роботи опираються в кошти, а без цільового фінансування мало що можливо. «Феноменально, що волонтери виявляють бажання, беруть участь у таких проектах, докладають зусиль до відновлення нашої спадщини. Вони самодостатні, майже не потребують додаткових ресурсів для перебування, цікавляться екскурсіями, хочуть більше дізнатися про Закарпаття, а також свідомо хочуть зробити щось корисне для суспільства».

На Закарпаття молоді люди потрапили завдяки міжобласній волонтерській організації «СВІТ Україна», яка функціонує з 2000 року як гілка міжнародної цивільної служби «SCI». Найбільш продуктивною вона є на території Східної України. Табори за участі міжнародних волонтерів тривають із травня по вересень. Серед відомих проектів, безкорисливо реалізованих іноземцями, робота з дітьми дитбудинків, збирання інформації про гастарбайтерів, допомога у будівництві доріг, лікарень, відновлення цвинтарів, архітектурних споруд.

Руслан Мацієвський, кемп-лідер літнього табору міжнародних волонтерів, приїхав до Закарпаття з Рівненської області. Студент Острозької академії здобуває для себе освіту політолога і наразі мріє про власну волонтерську програму, координатором якої хоче стати. Визнає, що перед початком табору трохи хвилювався за його проведення, втім уже після першого тижня спільної праці й відпочинку зникли всі тривожні думки.

Марія Владика, теж кемп-лідер табору, перед початком чимало практикувалася на спеціальних тренінгах в Україні та Німеччині: «Дуже хотілося організувати цей табір якнайкраще, тож перед цим свідомо відвідувала тренінги. Сподіваюся, що не марно». Дівчина навчається в Києво-Могилянській академії й готується стати соціальним працівником, а волонтерські табори дають хорошу базу для майбутнього фаху.

Членський внесок для волонтера організації «СВІТ Україна» коливається в межах 50 євро. Натомість кемп-лідери розповідають, що фінансова звітність доволі сувора, а на день проживання волонтер має всього 30 грн. Грошей не вистачає й на харчування, а не те що екскурсії чи туристичні походи. Тож учасників попереджають про додаткові витрати з власних кишень.

Хелен, яка приїхала до України з Франції, є найстаршою учасницею табору, їй зараз 54 роки. У жінки багато енергії, вона каже, що зовсім не відчуває вікової різниці і за час волонтерського заходу хоче якомога більше дізнатися про Закарпаття й Україну. Це вже сьомий табір, у якому Хелен бере участь. Перед цим була в Англії, Шотландії, Франції, Швеції, Ісландії та Бельгії. Їй дуже сподобалося в Англії, Франції та Шотландії. Втім, волонтерка очікує, що захід в Україні може бути найкращим із вищеперелічених, оскільки тут чудова група учасників, з якими цікаві вечори біля вогнища, а також достатньо роботи, результат якої дуже хочеться побачити.

Ірене з італійського Рима волонтером досі не була, зате брала участь у програмах студентського обміну. Для неї цікавий табір через те, що тут можна не лише відпочивати, а й працювати. Україну до цього літа зовсім не знала. Знайомі розповідали про Чорнобиль, Євро-2012 і загалом давали негативні рекомендації щодо приїзду. Чимало історій чула про скажених українських собак, які кусають людей прямо на вулиці, але приїхати не побоялася. Дівчині сподобалося Мукачево. Хоч і виникали труднощі з кириличною абеткою, вона не проти приїхати сюди знову для того, щоб відвідати інші українські міста.

Йоріш приїхав до Невицького з Голландії. До цього часу про Україну чув небагато. Каже, що для їхніх туристів це непопулярна країна. Але йому тут сподобалося, тож у майбутньому, можливо, приїде сюди вдруге. Його колега по табору Катерина немало чула про туристичну привабливість нашої держави від сестри, яка побувала на півдні України. Дівчина задоволена волонтерським з’їздом і повернеться додому в російський Краснодар із новими враженнями та знайомствами.

Ненат і Вчино волонтери з Хорватії. Перед поїздкою на Україну сподівалися, що почують тут близькоспоріднену мову, але хоч вивчення української їм не дуже піддається, кілька етикетних слів усе ж запам’ятають.

Джордж із Чехії збирався до Невицького з сестрою, але напередодні від’їзду вона захворіла, тож хлопець приїхав сам. Каже, що Закарпаття йому подобається, знаходить багато спільного зі своєю країною, оскільки історично території теж пов’язані.

Місцеві волонтери з Кам’яниці періодично навідуються у табір і теж допомагають іноземцям. Дарина майже все літо працює з волонтерами. За цей час встигла потоваришувати з багатьма учасниками експедиції у Невицькому. Під час спілкування з міжнародними колегами покращує й мовний рівень, дізнається від них чимало нового.

За час перебування на Закарпатті волонтери побували в Мукачівському та Чинадіївському замках, пройшлися центром міста над Латорицею і побачили мисливський замок Шенборнів — теперішній санаторій «Карпати». Цікаво, що Чинадіївський замок, відновлений стараннями ентузіаста-орендатора Йосипа Бартоша, цього року розпочав співпрацю з українськими волонтерами. Двоє студентів київського університету під час літніх канікул вирішили зробити щось корисне і долучилися до робіт із реставрації цієї споруди. Під час екскурсії в замку домовилися про спільну зустріч з іноземцями в Невицькому. Сергій Велес, ще один реставратор-доброволець замку Сент-Мікловш, розповів, що наразі тривають переговори з керівництвом столичного вишу про проходження тут студентської практики. Спеціаліст переконаний, що замки не потребують модернізації, треба навпаки зберігати їх первісний вигляд. Клопітка робота вимагає чималих зусиль, адже середньовічні стіни не витримують сучасних будівельних матеріалів.

Щоправда, ще більше закарпатські замки чекають працьовитих рук, бо туристична привабливість не виникає сама собою. Якщо час руйнує архітектурні цінності, то мають бути ті, хто оберігатиме їх для наступних поколінь. Принаймні міжнародні волонтери бачать майбутнє наших замків, вони готові повернутися сюди для безкорисливої роботи. Залишається сподіватися, що наступного разу їхні знання про Україну будуть кращими, а подорож сюди вабитиме не лише екзотичною непізнаністю, а й наслідками піклування про архітектурні споруди Закарпаття.

Наталія Каралкіна