«Піккардійська Терція» відсвяткує своє 20-річчя концертами в Ужгороді та Мукачеві.

Цей гурт не вперше в Закарпатті, але на нього завжди чекають. Те, що витворя­ють ці хлопці на сцені, дає можливість отримати незабутні емоції, душевну гармонію, чимало позитиву та заряд енергії. На цей гурт однаково бажають потрапити як молоді, так і старші люди. І мова зовсім не йде про якісь виступи акробатів чи вогняні трюки, це — вокальна формація «Піккардійська Терція», яка 24—25 квітня дасть два концерти на Закарпатті — в Ужгороді та Мукачеві.

Востаннє «піккардійці» відвідали Ужгород, презентуючи свій останній альбом «Етюди», цьогорічні концерти приурочені до святкування формацією 20-річного ювілею, який артисти відзначатимуть протягом року зі своїми шанувальниками, відвіду­ючи різні міста України.

Напередодні візиту художній керівник «Піккардійської Терції» Володимир Якимець, якого між собою хлопці називають Дональдом і небезпідставно вважають «талісманом» формації, адже жодна пісня не розпочинається без правильно вказаної ним тональності, яку він визначає щоразу своїм непомильним камертоном, погодився відповісти на кілька запитань для «РІО» в телефонному режимі.  

— Пане Володимире, які пісні цього разу везете закарпатцям?

— Програма, з якою ми відвідаємо Ужгород, складатиметься і з нових наших творів, і з маловідомих старих, зокрема йдеться про пісні з альбому «Ельдорадо» та однойменну композицію з альбому «Я придумав світ». Серед несподіванок будуть такі пісні, як «Жовті стрічки», «Бай-бай, мила». Звичайно, готуємо і кілька сюрпризів саме для ужгородської публіки.

— З часу виходу вашого останнього альбому минуло понад два роки. Чи не готуєте щось новеньке до випуску?

— Маємо кілька задумок, які неодмінно намагатимемося втілити цього року. На вересень, власне, на сам день народження нашого гурту (24 вересня. — Авт.) ми плануємо випуск і презентацію триб’юту. Своє бажання заспівати наші пісні вже на сьогодні зголосилися такі українські гурти та друзі колективу, як ТІК, Руслана, «Мандри», ТНМК та багато інших. А вже під кінець 2012 року сподіваюся, що представимо наш новий альбом. На сьогодні займаємося записом, відбором композицій, які ввійдуть до альбому. Дуже хочеться новий альбом зробити цілісним та довершеним. Над назвою ще не думали, назва — це логічне завершення проробленої роботи, а ми поки що у процесі.

— Які міста ввійдуть до вашого ювілейного туру?

— У рамках свого 20-річчя плануємо відвідати щонайменше всі обласні центри нашої держави. Маємо надію, що нам це вдасться. Завжди хочеться зробити трошки більше, ніж вдається, адже є чимало суб’єктивних факторів, які впливають на наші плани. Можу лише сказати, що наші концерти завжди різняться один від одного, тому важко назвати наші концерти всеукраїнським туром. Ми намагаємося індивідуально підходити до кожного міста, як до окремого клієнта, окремого нашого шанувальника. Бо насправді не публіка йде до виконавців на концерт, а виконавці приходять до публіки, бажаючи залишити по собі гарні враження та емоції. Тому концертна програма в Києві буде не такою, як в Ужгороді, а в Ужгороді не такою, як у Луганську. Але люди вже знають, що у нас на концерті завжди почують щось нове, щось забуте і, звичайно, несподіване. Щось несподіване неодмінно буде і в Ужгороді.

— Що, на вашу думку, головне в пісні?

— Гарна пісня це симбіоз трьох речей: музика, кліп і виконання. Ми дуже скрупульозно ставимося до виконання, приділяючи йому чи не найбільше своєї уваги. Однак я переконаний, що пісня, в першу чергу, повинна подобатися виконавцям, тоді вони вкладають у неї свою душу, виконуючи її на всі 100 %. Лише в цьому випадку вона сподобається людям. Тому й у наш майбутній альбом увійдуть лише ті пісні, які подобаються нам.

— Експериментуючи у своїй творчості, ваш колектив приречений на постійну критику. Як ви її сприймаєте загалом?

— Так, дійсно, ми прагнемо завжди експериментувати, оскільки це дозволяє нашому колективу не стояти на одному місці. Після наших презентацій я завжди аналізую відгуки на наш новий твір чи альбом. Мене цікавлять відгуки не лише критиків, а й простих людей. Наш останній альбом «Етюди» був доволі експериментальним. Відгуки про нього я чув різні, з деякими погоджуюся, з деякими — ні. До прикладу, дехто навіть назвав «Етюди» найбільш попсовим альбомом за всю нашу творчість. Але я залишаюся на своїй думці, що це не так. Річ у тім, що потрібно розуміти, неможливо створювати щоразу таку пісню, як «Пустельник». Бо вона буде або штучно створена, або плагіатом того ж таки «Пустельника». Натомість ми намагаємося створювати щось нове, звертаючи увагу на переваги та недоліки попередньої нашої роботи. Так буде і з новим нашим альбомом. І я впевнений, що наступний альбом буде кращим за попередній.

— 20 років для колективу — солідна дата. Як оцінюєте роботу «Піккардійської Терції» за підсумками минулих літ?  

— 20 років для колективу — це горнило. Зрозуміло, що не було медом помазане. Але це загартовує. Попри всякі ситуації, які виникали, ми продовжуємо працювати. За підсумками цих 20 років ми зробили два основні висновки: по-перше, незамінних людей не буває, а по-друге, ми хочемо працювати далі, а це вище за будь-які перипетії. Я завжди прошу Бога, щоб він виділив нам якнайбільше часу для спільної роботи, щоб ми встигли втілити все, про що думаємо і що плануємо.

Людмила Федоришина