Міністр оборони розбиратиметься у кримінальних схемах міністра МНС.

Нещодавно на Закарпатті проходили масштабні військові навчання. Це тішить, тим паче, місцеві шахраї значною мірою доклалися до розвалу армії в усіх регіонах, бо намагалися поцупити те, що «погано лежить». Так сталося і з військовим майном у Закарпатті. І навряд чи хтось здивується, що в авангарді крадіжок армійського майна — міська й районна влада Мукачева, котра роками перебуває під цілковитим контролем сім’ї Балог.

Черговим підтвердженням цьому став візит до Закарпаття міністра оборони України Дмитра Саламатіна, який відвідав колись славнозвісний Мукачівський військовий аеродром. Міністр був вкрай обурений тим, у якому стані перебуває летовище, котре саме по собі було раніше і могло би бути й надалі надзвичайно важливим стратегічним об’єктом оборони всієї країни. Масштаби розкрадання державного майна просто вражають. Де-факто все, що було на аеродромі, на даний момент відчужене за відверто демпінговими цінами.

Головне, що кинулося в очі — злітної смуги більше не існує. Бетонні плити, з яких складалася ця смуга, демонтовані і продані у приватні руки. Завдяки цим плитам на летовищі можна було приймати не лише сучасні винищувачі, але й аеробуси класу Ил-62, Ил-76, Ту-204, «Боїнг-737». Проте кого з мукачівського клану могли турбувати стратегічні інтереси держави, коли з’явилася можливість швиденько і тихенько збагатитися зеленими папірцями за рахунок того, що свого часу звели інші? Отже, плити продано, причому за дуже заниженою вартістю, і наразі фірмами, що мають безпосередній стосунок до клану, вони перепродаються за ціною, в п’ять-шість разів вищою за ціну придбання. Неважко уявити, скільки коштів втратила на цій оборудці громада міста.

Відтак міністр оборони дав доручення компетентним органам провести розслідування, щоб з’ясувати, яким чином стратегічний об’єкт, важливий для всієї держави, потрапив у комунальну власність Мукачева, а відтак став об’єктом дерибану. Варто також провести розслідування щодо подальшої долі виручених на розкраданні військового майна грошей. Адже є інформація, що гроші (а вартість оборудки складає 7 мільйонів гривень) були спрямовані на закупівлю бруківки… в іншій фірмі, яка належить родині Балоги. Тобто маємо класичне відмивання грошей. Той самий злочин, за який уже відсидів немалий термін Павло Лазаренко. Але чи будуть покарані винні цього разу?

Принаймні за цю справу взялися журналісти й провели власне розслідування. І вони дослідили, як родина Балоги заробила на знищенні Мукачівського військового аеродрому

Історія знищення Мукачівського військового аеродрому має всі шанси ввійти до числа найбільших афер не лише Закарпаття, а й України загалом. Аби її «провернути» та заробити мільйони доларів, знадобилися купа часу, підписи багатьох чиновників та «неймовірні» зусилля кнопкодавів різних рівнів.

З БЛАГОСЛОВЕННЯ ТА ЛЕГКОЇ РУКИ СДПУ(О)?

У 1998 році (Балога був ще мером Мукачева — Авт.) депутати Закарпатської облради звернулися до Кабміну та Міністерства оборони України з проханням передати в комунальну власність колишній військовий аеропорт, розташований поблизу Мукачева. Задум народних обранців полягав у створенні потужного міжнародного пасажирського аеропорту, який би територіально входив до Вільної економічної зони «Закарпаття». У 1999 році цей аеродром уряд (Постанова № 1482) передав на баланс обласної ради.

Далі — майже 6 років затишшя. Пояснюється це насамперед різким погіршенням стосунків керівників СДПУ(о) та Віктора Балоги. Останній позбувся губернаторського крісла і весь свій вільний час присвячував відбиванню атак на родинний бізнес із боку правоохоронних та фіскальних органів. Тож «сім’ї» було не до аеродрому…

Спроби заробити на аеродромі поновилися у 2005-му. Саме тоді, нагадаємо, Балога вдруге став губернатором Закарпаття. 22 червня Закарпатська облрада ухвалила рішення за № 564 «Про передачу майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у власність територіальної громади міста Мукачева. Знову ж, начебто, з непоганим наміром — для «облаштування цивільного аеродрому з відповідною структурою». У тому ж таки році було створено комунальне підприємство з красномовною назвою «Міжнародний аеропорт Мукачево».

УЧАСНИКИ АУКЦІОНУ: БАЛОГА, БАЛОГА, БАЛОГА…

Спочатку в сім’ї пророблялася ідея продати комплекс, а отримані кошти «спустити» на благоустрій міста над Латорицею через створені родиною Балог структури — на ремонти закладів освіти, медицини, доріг і т. ін. Кілька разів територію військового аеродрому виставляли на аукціон. Однак не судилося. Спочатку Балоги хотіли за об’єкт багато (30 мільйонів євро) і частку в бізнесі (50 %). Згодом брати трохи знизили свої забаганки (до 20—25 мільйонів доларів). Остання озвучена у пресі сума становила 18 мільйонів гривень. Однак ніхто з іноземців мати справу з «мукачівською родиною» не захотів. Надто боялися кидання…Врешті-решт Балога зрозумів: якщо об’єкт не продається цілим комплексом,   його можна   «скинути» шматками. Так з’явилася ідея продати «з молотка» плити   злітно-посадкової смуги. Мова йшла про майже 15 тисяч бетонних плит мукачівського аеродрому. Продаж відбувався у 2011 році «керованими аукціонами» у 2 етапи — лотами, відповідно,
3 980 та 10 998 штук.

На прикладі одного з цих аукціонів проаналізуємо суть афери. На продаж було виставлено
10 998 плит марки ПАГ-14 (розмір 6,0 х 2,0 х 0,14 м), що перебували на балансі ММКП «Міжнародний аеропорт Мукачево».
8 362 шт. знаходилися безпосередньо на   злітно-посадочній смузі; 2 322 шт. — на магістральній руліжній доріжці та 314 шт. — на руліжній доріжці. Початкова вартість продажу становила 7 мільйонів 760 тисяч 188 гривень 80 копійок. Зрозуміло, що у спектаклі з назвою «аукціон із продажу майна комунальної власності територіальної громади міста Мукачева» брали участь винятково дуже близькі до «сім’ї» фірми. Торгів як таких не було. Початкова вартість плит зросла всього на один 10-відсотковий хід — до 8 мільйонів 536 тисяч 207 гривень 30 копійок. Перемогу на торгах святкувало ТОВ «Русинія», 100-відсотковим власником якого є Оксана Анатоліївна Балога. Хто ця жінка, мабуть, пояснювати не треба…

Зафіксуємо вартість купівлі ТОВ «Русинія» бетонних плит у міста Мукачева — 776,16 грн. за штуку.

БЕТОННА «КАРУСЕЛЬ» АБО ПЛИТАМИ ТУДИ-СЮДИ…

Далі відбувалася низка цікавих перепродажів цих плит. ТОВ «Русинія» продало весь цей товар двом фірмам — ТОВ «Партнер», яке в рівних частинах належить Оксані Анатоліївні Балозі, Марині Іллівні Петьовці, та ТОВ «Закарпатська продовольча група» (ЗПГ), засновниками якого на паритетних засадах є Оксана Анатоліївна Балога, Мирослава Іванівна Токар та Марина Іллівна Петьовка.

Перша з цих фірм спромоглася облаштувати 307 плитами автомобільну стоянку митного терміналу. Зазначена вартість плит при цьому становила 1 500 гривень за штуку. Ще 380 плит за ціною 720 гривень за штуку (!!! — дешевше, ніж відпускна ціна аукціону) було перепродано ТОВ «ЗЕТ Плант Україна», контрольний пакет якого належить уже згадуваній О. А. Балозі, а серед інших засновників числяться Лілія Володимирівна Балога, Віталія Іванівна Балога та Олег Васильович Літвак (згідно з витягом із Єдиного держреєстру юридичних та фізичних осіб Державної реєстраційної служби України). Іншим разом ТОВ «Партнер» продало ТОВ «ЗЕТ Плант Україна» 1 428 плит вже за ціною 1 428 грн./шт.

ТОВ «Партнер» не лише продавало бетонні плити з військового аеродрому, але й успішно їх… купувало.     Зокрема, в один день — 30 вересня 2011 року — 2 055 плит це товариство придбало в ТОВ «Закарпатська продовольча група» (ціна 1 500 грн./шт.) та 150 плит у ТОВ «Русинія» (ціна 1 500 грн./шт.). Що цікаво, цього ж дня 2 055 плит було продано… ТОВ «Русинія» без жодної націнки. А 31 вересня 2011 року 150 плит «Русинія» продала ТОВ «ЗЕТ Плант Україна» за такою ж самою ціною — 1 500 грн./шт.

Погодьтеся, цікаві «каруселі» придумали Балоги, кінцева мета яких — заощадити на сплаті податків. Ці комбінації мають зацікавити силовиків та представників контролюючих органів…

ПОНАД 7 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА РІВНОМУ МІСЦІ

Але перетягуванням бетонних військових плит Мукачевом та його найближчими околицями «сім’я» не обмежилася. В Інтернеті є посилання на продаж бетонних плит із міста над Латорицею. Їхньою реалізацією займається ТОВ «ПІГ» із київським офісом. Вказана на сайті вартість продажу майна — 2 100 гривень за одну плиту. Різниця між аукціонною та зазначеною ціною становить 1 323,84 грн./шт. Максимальна виручка від продажу всіх 15 тисяч плит може становити 19 мільйонів 857 тисяч 600 гривень, або майже 2,5 мільйона американських доларів. Однак, як з’ясувалося, придбати плити за цією вартістю… нереально. Людина, яка сидить по той бік телефону, повідомила, що на сайті — застаріла інформація. Справжня ціна бетонних плит із Мукачева нині складає
3 700 грн./шт. А це вже інший максимальний дохід: 55 мільйонів 500 тисяч гривень. Мінусуємо витрати на купівлю плит і отримуємо чистий прибуток — майже 6 мільйонів доларів. Додайте зекономлені податки під час каруселей Мукачевом та околицями й отримаєте, що на рівному місці злітної полоси Мукачівського військового аеродрому родина Балог «наварила» понад 7 мільйонів доларів США.

До речі, в перекупників вартість бетонних плит сягає 5 650 грн./шт. …

ОСНОВНА МЕТА — 196 ГЕКТАРІВ ЗЕМЛІ

Наразі на злітній смузі Мукачівського військового аеродрому все ще знаходяться близько 3 тисяч бетонних плит. Без сумніву, найближчим часом і їх Балоги приберуть до своїх рук. Бо це ще майже 1 мільйон доларів… Опісля всі перепони для привласнення 196 гектарів землі будуть зняті. Можете не сумніватися — землі, розташовані за адресою село Павшино, вул. Аеропортна, 2,
«сім’я» спробує прибрати до своїх рук. Бо саме ці 196 гектарів рівнинної землі в малоземельному та гірському Закарпатті і є основною метою цієї афери. Це ще майже 100 мільйонів доларів для «сім’ї», які з лишком компенсують усі витрати Балог на проведення нинішніх виборів. Власне, досвід привласнення закарпатських земель у Балоги вже є. Раніше різними шляхами він отримав у володіння майже 350 гектарів землі поблизу Чінадійова. Вільний доступ людей до цієї території вже давно обмежений колючим дротом, охоронцями, відеокамерами та численними табличками з надписом «Приватна власність».   До речі, сотка землі тут оцінюється у три-чотири тисячі доларів. Логіка поведінки родини Балог зрозуміла: собі — надприбутки, іншим — порожні обіцянки. Поняття «мораль» чи «патріотизм» у цьому випадку сприймаються як щось абстрактне…

Роман Павлей, Karpatnews