Ужгород, як свідок започаткування космічної ери

11.10.2025 11:23 СОЦІО

Космічна ера була започаткована 4 жовтня 1957 року. В цей день з території Радянського Союзу вперше в історії людства, подолавши сили тяжіння, був виведений на космічну навколоземну орбіту перший штучний супутник Землі (ШСЗ). Для першого спостереження ШСЗ була створена мережа пунктів спостереження. Ужгород для цієї мети був обраний як крайня західна локація. Тимчасовий пункт спостереження був влаштований на подвір’ї хімічного факультету УжДУ.

«Споруда» пункту спостереження була винятково простою: 10 столиків були поставлені поруч в один ряд паралельно і віддалено від будівлі хімічного факультету. На столиках були встановлені оптичні трубки спостереження нічного неба, за якими сиділи спостерігачі. Роль спостерігачів виконували студенти 3-го курсу фізико-математичного факультету (відділення фізики). Керувала пунктом спостереження молода викладачка астрономії Мотря Василівна Братійчук, яка прибула на роботу після аспірантури на обсерваторії КДУ ім. Т. Г. Шевченка в 1956 році. Уже в травні 1957 року вона була відізвана Астрорадою СРСР для проходження курсів підготовки спостерігачів за штучними небесними тілами.

Перше спостереження першого ШСЗ мало наукове і прикладне значення для вивчення та освоєння космосу в майбутньому. Але і люди хотіли побачити історичне чудо.

Винятково сприятливими умовами спостереження виявився вечір 6 жовтня 1957 року. На допомогу керівнику М. В. Братійчук були виділені лаборант Людвик Шимон (з трудовим стажем 34 дні) та старший лаборант Юрій Палінчак (на рік старший від мене). Уже з заходом сонця подвір’я хімічного факультету почали заповнювати зацікавлені ужгородці та гості міста. Із сутінками і небо почало темніти. Нарешті М. В. Братійчук оголосила 50-хвилинну готовність. Далі, через певні інтервали часу, повідомляла про наближення омріяного дійства. Коли лік пішов щосекундно, на подвір’ї спостереження настала мертва тиша. Офіційні спостерігачі зосереджено дивилися в об’єктиви приладів. Ю. Палінчак стояв напоготові до фотографування, установленим нами заздалегідь фотоапаратом. Я, за вказівкою керівника, повинен був стояти поруч зі студентами-спостерігачами, зосередивши зір над димарем будівлі хімічного факультету, контури якого виднілися в умовах спостереження. Як тільки М. Братійчук промовила слово «нуль» — один із крайніх спостерігачів вигукнув: «Бачу!», і зробив помітку в протоколі. Я за ним, у кліп ока, побачив візуально об’єкт спостереження. Публіка зааплодувала. На вечірньому небі над Ужгородом рівномірно рухалася яскрава рукотворна зіронька. Ю. Палінчак упорався з фотографуванням. Спостереження тривало 10—15 секунд. Світіння ШСЗ зникло, як тільки траєкторія його руху та сонячні промені з-за горизонту розійшлися в просторі. Ще гомін зачарованим дійством, що відбувалося не замовк, ми з Ю. Палінчаком проявили плівку фотоапарата. В кадрі виднілася стрічка завширшки 2,5 мм і довжиною 7,5 см — ділянка руху СШЗ. Відповідний знімок був опублікований у наступному номері обласної газети «Закарпатська правда».

Через 2,5 години ШСЗ був зареєстрований на обсерваторії «Пулково», неподалік Ленінграду (Санкт-Петербург, Росія). Окремі радянські засоби масової інформації тут же повідомили про цей випадок, наче ужгородських спостережень і не було.

Креативна Мотря Василівна Братійчук відстояла справедливість: Астрорада Радянського Союзу підтвердила, що перше спостереження ШСЗ відбулося в Ужгороді (Україна!).

В історичному сенсі — перше спостереження, це одна мить. Але за вагомістю того, що Ужгород (УжДУ) є першим свідком започаткування космічної ери, займає гідне місце на сторінках історії стародавнього міста над річкою Уж.

Післямова.
Провівши успішно перше спостереження першого ШСЗ Мотря Василівна Братійчук не спочивала на лаврах. Енергійною і невтомною, вона домоглася будівництва і введення в дію станції спостереження за штучними небесними тілами на горі Кальварії в Ужгороді. Станція була оздоблена телескопом, оригінальною системою реєстрації віддалених об’єктів спостереження та іншою апаратурою. Пізніше вступив у дію центр спостереження на горі «Деренівка» Ужгородського району. За її клопотаннями була відкрита науково-дослідницька лабораторія космічних досліджень. На кафедрі оптики УжДУ була відкрита спеціальність «Астрофізика». Невеликий колектив, якою керувала М. В. Братійчук, виконував і госпдоговірні роботи. Цим досягалося не тільки додаткове фінансування, але й впровадження результатів дослідження. Окремі вихованці М. В. Братійчук стали відомими вченими. Наукові здобутки ужгородських астрофізиків стали відомими далеко за межами України. М. В. Братійчук отримала чимало нагород та визнань. Одна із малих планет Всесвіту носить її ім’я — «Bratiychuk».

Людвик Шимон, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти УРСР, Відмінник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік ВШУ, Соросівський професор

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода


СОЦІО

 

Оголошення

 

 

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат