Любов і слава Ярослава

Юрій Шип, письменник 23.08.2022 12:34 ПОДІЇ

Зворушливе враження

На цьому тижні мене глибоко зворушило неочікуване знайомство з цікавим добротворцем. Неподалік Ужгорода в селі Барвінок вранці у час "пік", я важко шкультильгаючи обочиною дороги, повільно наближався до зупинки, що ледь видніла вдалечині, даремно намагаючись зупинити кого-небудь з водіїв, але один за одним байдуже проїжджали заклопотані й пихаті керманичі… Аж раптом, проминувши декілька метрів, заднім ходом опинився на обочині поряд мене комфортабельний "Ауді". І почулося по-синівському привітне:

– Ви до Ужгорода, вуйку? Сідайте коло мене, я теж туди їду.

Мені подумалося: "Світ усе-таки не без добрих людей". По дорозі розговорилися. Звичайно, я передусім щиросердечно дякував, як здалося, на вигляд ще молодому співрозмовнику, але згодом виявилося, що насправді цей чоловік пережив чимало і якийсь особливий по вдачі. Та й жаргон у нього теж оригінальний, за звучанням і змістом подеколи навіть позалексичний, але в той час і по-народному глибоко людяний і доброзичливий з неповторною посмішкою, що підкуповує відвертістю й довірою до того, що він говорить не тільки устами, але й серцем, обличчям та очима: то сумно покаяльними (коли мовить про своє недалеке минуле), то шанобливо-світлими (коли бесідує про доброзичливих людей), то пройнятими опришківським вогнистим заповзяттям (коли йдеться про правду, гідність,   рашистську русню та відстоювання справедливості). Залежно від того міняється в нього дикція і погляд, які то спалахують ненавистю, то виражаються милозвучною лагідністю, що засвідчує про його емоційну натуру.

– Якби ви знали про дещо з мого минулого, то, мабуть, не наважились би й присісти біля мене. Воно зазнавало такого, від якого сахалися люди й холола в жилах кров.

– Не віриться, що це не вигадка й не жарт, -- я навідріз йому заперечив, заглядаючи в доброзичливі очі.

А він знову наголосив:

– Не вірите, бо не знаєте, які Рим і Крим та мідні труби я пройшов, але Бог допоміг мені прозріти, як апостолові Павлові, що йшов до Дамаску тероризувати християн. Своєю ласкою Всевишній дав мені можливість пережити все це, щоб добрими справами служити благу ближніх, в ім’я добра супроти зла. Житейська сповідь оповідача все більше вражала. Мені під впливом сказаного подумалося:

Людина кожна, як билина
В буревіях серед поля
Й перед Всевишнім у провинах…
У кожного є своя доля.

І я запитав:

– Так хто ви? Де працюєте? Не будьте інкогніто. Запропонував познайомитися, починаючи зі себе.

– А я на даний час керівник Закарпатського обласного автодору, родом з Іршавщини Ярослав Попдякуник. Хочу в цих надзвичайно трагічних умовах війни, як всі порядні люди й герої на ратному полі принести користь Україні, нашому краю. Чесною працею внести свою лепту в наближення перемоги над злом, що спіткало нас на фронтових дорогах і в тилу.

– А які наративи вкладаєте в цей зміст, як ви сьогодні дбаєте про них? – цікавлюся.

– Бути очільником обласного шляхового управління державою мені доручено не так давно. А чистити авдієві конюшні відомства та мостити нові дороги на гнилизні колишніх вибоїн з наслідками недбальства дуже непроста справа, що потребує радикальних кадрових змін, аби збутися негативу в процесі господарювання. Саме над цим сушимо з колективом нашим голову в добовому режимі 24/7.

– Чи правильно зрозумів, я що ваш засадничий орієнтивний принцип: кадрова дисципліна і самовіддана професійна праця вирішують долю всього вашого колективу? Довіряєте йому і вірите в нього?

– Саме так! Адже сам Христос казав: Якщо з вірою накажете горі здвигнутися і кинутися в море та повірите в це – то станеться! І нічого неможливого для вас не буде. Я в це дуже вірю, як і в перемогу над Путінськими рашистами-терористами. І в те, що в недалекому майбутньому наші мирні житейські дороги   в Україні та в нашому краю будуть квітучими в селах, містах та в наших щасливих серцях, – сказав Ярослав Олександрович на прощання...

Залишилися зі мною зворушливі враження від розмови з цікавою людиною, котрій щиро бажаю Господніх ласк і благ для народного благополуччя на його житейських дорогах.

Юрій Шип, письменник

Коментарі :


27.08.2022 18:13 Лаба М.М

Маю гордість за вас Олександрович.


23.08.2022 14:45 Женя

Славон Красавчік ????


Додати коментар

 

 

 

Погода

ПОДІЇ

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат