«Військові заходили до квартир і забирали майно мешканців»...

13.10.2019 19:46 СОЦІО

Протиправні дії окремих бійців Червоної армії на Закарпатській Україні.

В історії Закарпаття є чимало трагічних сторінок у житті його мешканців. Воно було схоже на кіно. Кіно, у якому були замахи на їх життя, арешти, переслідування, роки таборів. Із приходом наприкінці жовтня 1944 року радянських військ на Закарпаття — Смерш — військова контррозвідка 4-го Українського фронту, очищаючи тил, запроторила в табори угорців і німців у кількості 22 951 чоловіка, хоча самі закарпатці бажали всім лише мирного життя. Шляхом колективізації у них забрали землю, майно й тяглову силу. Залишившись ні з чим, люди думали, що буде далі?..

Перші злочини військово­службовців викликали в керівництва НРЗУ занепокоєння

Архівні документи фонду № 4 Державного архіву Закарпатської області доносять до нас ще одну чорну сторінку з історії життя краян 1945 року, яка донедавна була під грифом цілком таємно. Нині ми розкажемо як 1945-го мешканці краю ставали жертвами не лише простого солдата з автоматом, а й офіцерів радянської армії з револьвером.

Після закінчення війни на територію Закарпатської України на тимчасову дислокацію прибули військові частини Червоної армії. Їх бійців та командирів населення зустрічало з пошаною, як визволителів. Але з боку окремих офіцерів та солдатів, а в деяких випадках зі згоди командирів цих частин вони здійснювали злочинні дії щодо мирного населення та державних установ. Від мародерських й інших злочинних дій найбільше потерпали мешканці Ужгородського, Мукачівського, Хустського, Тячівського та Рахівського округів.

В інформації від 27 серпня 1945 року секретарю ЦК КП(б)У Микиті Хрущову «Про деякі мародерські дій військовослужбовців Червоної армії, дислокованих на Закарпатській Україні» секретар ЦК КПЗУ Іван Туряниця писав: «У цілому по Закарпатській Україні військовослужбовцями робиться багато зловживань відносно мирного населення. Деякі командири частин ведуть себе як окупанти щодо населення, яке в своїй більшості віддано партії та уряду» (мовою оригіналу).

Багатьом читачам цікавим буде дізнатися, що загалом у населених пунктах краю військовослужбовцями було здійснено понад 200 випадків правопорушень відносно місцевого населення. Чому так сталося, що окремі визволителі на звільненій території до кінця 1945 року вели протиправний спосіб життя, сьогодні важко дати однозначну відповідь. Водночас ми не схильні звинувачувати в цьому всіх вояків чи виправдовувати винних у скоєнні злочинів. Утім, очевидно, що держава не забезпечила своє військо необхідними засобами життєдіяльності. І не дивно, що голова Ужгородського Окружного народного комітету 7.06.1945 року доповідав у обком КП ЗУ про те, що: «В селах Чоп, Есень, Саловка, Ашвань невідомі військові ходять по селах від хати до хати і просять харчі, тому що голодні. А якщо хтось із господарів не дає їм поїсти, забирають пожитки силою. Забирають й інше майно» (мовою оригіналу). Та Господь із ними. Але це не давало їм право на такі злочини. Для цього були цивілізовані шляхи вирішення даного питання, адже закарпатці доброзичливий народ, тому прийшов би на допомогу. На жаль, про це ніхто не думав, бо злочини продовжувалися.

Неупереджений, але уважний аналіз наявних у нашому розпорядженні архівних документів підтверджує, що до 1 жовтня 1945 року на полях приватних дворогосподарств сіл Чинадійово, Сусково, Пасіка, Солочин, Голубине, Уклин — війська третього ешелону гв. майора Назарова та ст. лейтенанта Язликова спустошили врожай зернових, картоплі, капусти, всього — 57,8 тонни. У с. Дубове 190 громадянам на полях знищено нового врожаю — 69,5 тонни. Великі збитки на полях були заподіяні мешканцям сіл Ясіня, Солотвино, Грушево, Кваси, Великий Бичків, Сокирниця, Тересва, Стеблівка, Білин, Біла Церква, Бедевля, Буштино.

Як окремі бійці Червоної армії в містах і селах — злочинний правили бал

Отож, запрошуємо читачів ознайомитися з деякими злочинними діями військовослужбовців, що стосуються безпосередньо мешканців краю, які мали місце протягом 1945 року.

Із доповідної від 7.06.1945 р. голови Ужгородського ОНК М. Туцканюка дізнаємося, що солдат Н. В. Попов, в/ч польова пошта 35443 силоміць забрав у жінки с. Ашвань Чаловка друкарську машинку, а коли Туцканюк спитав його, хто дозволив йому таке робити — відповів: «То зроблено по приказу Сталіна» (мовою оригіналу).

Від рук вояків дісталося і згаданому голові Ужгородського Окружному НК Туцканюку. З його пасіки військові вкрали вулики з бджолами. Після цього він провів на пасіку електрострум. Черговий вояж за вуликами закінчився ураженням одного солдата електрострумом. На місце події викликали коменданта Ужгорода Круглякова, але солдати втекли.

Доповідною від 27.08.1945 року секретар ЦК КПЗУ Іван Туряниця ставить до відома секретаря ЦК КП(б)У Миколу Хрущова про те, що в Ужгороді почастішали випадки, коли військові заходять у квартири і без усякого на то права забирають меблі і вивозять невідомо куди. Крім того багато випадків, коли військові зламують двері квартир, заходять до них, а коли приходять господарі, їх до власних квартир не пускають. Так було з гр. Штербергер на вул. Духновича.

У доповідній Івана Туряниці начальнику Ужгородського гарнізону генерал-майору Веденіну значиться: «Під час проведення мітингу в с. В. Добронь, присвяченому звільненню краю, мешканці с. Мала Добронь Степан Мікош та К. Варга заявили, що 18.08.1945 р. військовослужбовці під дулом автоматів забрали у них воза і корову» (мовою оригіналу).

Коли війна закінчилася, до робочого кабінету директора електростанції Василя Грабаря навідався начальник місцевого відділу МДБ. Зайшов, не скинувши капелюха, представився. Василь його перебив: «Пардон!» — тоді встав, підійшов до вішалки, надів і собі капелюха на голову, знову сів і сказав: «Тепер я можу з вами розмовляти». МДБник цього жесту, вочевидь, так і не зрозумів, а просто заявив: «Виберіть собі інший будинок в Ужгороді, який вам подобається, бо ваш — подобається мені». Василь Грабар на це відповів, що не буде обирати собі іншого дому і залишиться жити в своєму. А невдовзі до будинку на Вінничній прийшли озброєні люди у формі, Василя забрали, а його дружину Софію і 14-річну доньку Юрину на цілу ніч поставили до стіни... З дому їх вигнали, більшість речей забрали... А Василь Грабар безслідно зник. Лише через рік сім’я отримала від нього листа, що він на Сахаліні... Повернувся додому 1945 року». («Ужгород» за 5.05.2018 р.).

У середині серпня 1945-го професор Грабовський — зав. сектором бібліотек НРЗУ, перебував у відрядженні, а його квартиру в Ужгороді зайняли червоноармійці. Коли він повернувся, його не пустили в дім. Ще до його повернення розікрали домашні речі.

У доповідній начальника уп­равління міліції Закарпатської України майора Мирного від 27.08.1945 року командиру корпусу генерал-майору Веденіну, секретарю ЦК КПЗУ Андрейку, голові НРЗУ Туряниці читаємо: «Червоноармійці підрозділу лейтенанта Чернишова, в/ч 91026 Яків Маслов, Євген Роєв і Олексій Толмедов 13.08.1945 р., озброївшись автоматами навідалися у с. Малі Геївці, погрожуючи зброєю, забрали у селян зібраний врожай помідорів, огірків, картоплі й інші продукти харчування. Наступного разу, коли солдати вдруге прийшли за зібраним урожаєм, селяни, озброївшись вилами, прогнали непроханих гостей. Вояки тієї ж військової частини В. В. Сергеєв та А. М. Панчин 13.08.1945 р. виламали двері й здійснили крадіжку барана і курей в селянина Варги. У Мукачеві два солдати побили двох жінок».

Візьмемо інший приклад. Вночі 3 серпня 1945 року військовослужбовці — в/ч 805, що була дислокована в Мукачеві, Євген Архангельський, Микола Кудряшов, Федір Загоруля на автомобілі «Вілюс» біля другої години ночі ввірвалися в дім мешканця с. Страбичово Йосипа Сирида і силою забрали багато поношених речей. Або інший випадок. Лейтенант, в/ч 805 Олександр Лукін намагався співмешкати з мешканкою Хуста Марією.., а коли та відмовилася, пообіцяв помститися. Свою обіцянку виконав. 7 серпня 1945-го увірвався до її помешкання і забрав багато поношених речей, після чого поїхав до Будапешта (мовою оригіналу).

18.08.1945 року в Хусті два червоноармійця, увірвавшись у квартиру мешканки Анни.., намагалися згвалтувати її, а коли вона зчинила великий крик, поспішили зникнути, забравши поношені речі. Пізніше одного затримали. Ним виявився червоноармієць 769 полку Малок. Чи був він покараний — невідомо. Того ж дня близько 20-ї години в с. Вишково на вантажній машині до двору селянина Івана Мацайла прибули 4 червоноармійця і під загрозою зброї забрали корову, а в Івана Чопея теля і 2 баранів. Погрожували, що відправлять їх до Сибіру. Після цього зникли.

У доповідній від 25.08.1945 року секретаря КПЗУ Андрейка генерал-майору Веденіну знаходимо: «Шофер вантажної машини (прізвище відсутнє), їдучи з Берегова, у нетверезому стані на великій швидкості наїхав на стадо корів місцевих мешканців. У результаті одна корова, яка належала селянину-бідняку, загинула».

29.08.1945 року в с. Воловець військовослужбовці, в/ч Н-63 сержант Муратов і солдат Привиденцов організували пристріл зброї. У результаті був убитий перехожий Онуфрій Селянчик.

У доповідній від 27.08.1945 року секретаря ЦК КПЗУ Івана Туряниці секретарю ЦК КП(б)У Микиті Хрущову читаємо: «У с. Нове Давидково приїхали озброєні солдати на підводах, які на сінокосі забрали 50 ц сіна, і зникли... Селянам погрожували зброєю. А в с. Кольчино група п’яних солдатів стали хуліганити, а коли до них звернувся громадянин із проханням припинити бешкет, то п’яний офіцер вийняв револьвер і застрелив його» (мовою оригіналу).

«У село Барбово заїхало кілька солдатів. Вони у двох селянських хатах зламали двері, забрали всю одежу й зникли. Такий же випадок пограбування одежі й меблів був у с. Янчово (мабуть, Іванівці) та інших селах Мукачівського округу» (мовою оригіналу).

12.06.1945 року на дорозі між Мукачево—Берегово червоноармійці напали на мешканця м. Мукачево Тіберія Антоніка. Силоміць забрали в нього велосипед, завантажили на машину № К-96-170 і зникли.

Зважаючи на безкарність, «визволителі» продовжували свої злочинні дії. Так, 8.08.1945 року в м. Мукачеві в громадянина Йосипа Шпітца, що мешкав на вул. Петра Великого, 48, група червоноармійців розбили залізні ворота й, увірвавшись в дім, викрали багато чоловічої і жіночої одежі та 100 тисяч грішми.

Наступною жертвою насильницьких дій червоноармійців став мешканець Мукачева Василь Русин. Вночі в його приватній корчмі на вул. Сталіна, 7 солдати виламали двері й вкрали 100 літрів горілки (2 бочки), 22 стільця, 8 столів, 7 картин, 2 ліжка та 4 вішалки.

День за днем військові вчиняли злочинні дії. 21.08.1945 року п’яний водій вантажівки — в/ч 71179, Безродний неподалік Берегова скоїв смертельну ДТП, наїхавши на місцевого мешканця. Від отриманих травм чоловік помер на місці.

У с. Буштино в селянки Маргарити Ковачинкової військовими вночі були розбиті двері в будинку і викрадено багато домашніх речей та одягу. У тому ж селі п’яні танкісти вчинили бешкет, який закінчився побиттям селян. У селянина Івана Пуга солдати вкрали багато одежі, золотий годинник, один вулик із бджолами та 6000 пенге. Ганна Орос залишилася без грамофона. Більше того, в селянина Івана Удута вкрали 2-х волів. Петро Юбош позбувся 6000 пенге.

Від рук злочинців у погонах протягом липня—серпня 1945-го постраждали і мешканці с. Руське Поле. Зокрема, Йосип Барна, Іван Мотичка, Василина Новак, Василь Деревляник, Василь Почук, Іван Лозан та Олена Мошкала. Загалом у них було вкрадено або силою забрано

12 000 чеських корун, 2 800 пенге, 16 возів сіна, 4 костюми й багато іншої одежі.

Протокол від 1.08.1945 року підтверджує, як лейтенант Червоної армії (прізвище не названо) з револьвером у руках здійснив п’яний вояж із Підгорян до Кольчина, в якому наказав селянину Хомі повести його до себе додому. Тут його нагодували. Після ситної трапези він убив собаку господаря. Відтак у сусіда Гегедюша зламав замок дверей і далі пішов до сусіда Дебнаря, де зробив два постріли. Далі з криками продовжував ходіння іншими дворами, вигукуючи: «Я чотири роки воював, а ви тут жируєте».

Юрій Туряниця,
краєзнавець, член НСЖУ

(Продовження за тиждень).

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат