Нещодавно прочитав у газеті «РІО» за 27 січня ц. р. статтю про приховане зростання комунальних послуг. Задумався і поставив собі питання: куди ми йдемо у незалежній? Ми так мріяли і надіялися на краще майбутнє ще у 1990 р.

Та «покращення» відчуваємо на власному життю. На зміну керуючій і спрямовуючій владі КПРС і КДБ прийшла «керуюча і плануюча» влада олігархів на чолі з олігархом. Усе, що перебувало у власності держави, тепер перебуває у власності т. зв. «приватного сектору». Все, що давало прибутки з енергоносіїв і т. ін., йшло в державну казну. Ну а зараз? У більшості — в кишеню олігархів, які чимраз стають нахабнішими. Бо ж зрозуміло, що на зміну «клептоманії» прийшла «баксоманія», а це дуже небезпечні хвороби, які неможливо вилікувати за понад 20 років. «Покращення» з кожним роком зростає. То ж постає питання: «Кому так весело і привольно живеться на Київській Русі?» Тим, які з кожним роком, як то кажуть, «крок за кроком» «покращують» наше життя, підіймаючи ціни на все.

Почну з так званого тепер «комірного», тобто комунальних послуг. Бо ж ми живемо не у «коморі» (очевидно від цього походить це нове українське слово), а у «хижках», які виросли навколо Ужгорода і приміських сіл, «зведених» за роки незалежності. Прогрес потрібний, але питання «як і за що?», коли ми «бідна країна» і ходимо з «простягнутою рукою», «позичаючи» гроші, коли маємо їх чималенькі в офшорних зонах. Тож, як зростають послуги за «комірне». Спробую з’ясувати на власному досвіді. З 1989 року проживаю в квартирі 78,6 м2 із сім’єю, яка складалася з 4-х чоловік. У 1993 р. комунальні послуги ЖЕКу № 107 (зараз ЖРЕР № 8), враховуючи квартплату, електропостачання, воду і каналізацію, газ, радіоточку, телефон, опалення і гаряче водопостачання, складали близько 40 тисяч купонів. Тоді ми ще були «мільйонерами», до введення в обіг «гривні». У 2004 р. квартплата становила 18 грн. 08 коп., а в грудні 2017 р. — 94 грн. 78 коп. Опалення і гаряче водопостачання було до 2008 року за встановленим лічильником, заплатив за гаряче водопостачання 8 грн. 22 коп. Відтоді гаряче водопостачання припинилося з установленням електробойлера, а подавалася тільки холодна вода. У 2002 р. за послуги Водоканалу м. Ужгорода за 1 кубометр холодної води платив 0,92 грн. і каналізацію — 0,45 грн. Мною всього сплачено 22 грн. 46 коп., та в грудні 2017 р. ця плата становила 12 грн. 76 коп., а за каналізацію — 6 грн. 72 коп. Збільшилася майже на 12 грн. із 2002 року.

У 2002 р. газовому господарству за користування тільки газовою плитою мною сплачено 7 грн. 45 коп. Пізніше до встановлення газового лічильника за 4 чоловіки (хоча проживали тільки 2 чол.) за користування тільки газовою плитою щомісяця сплачував 129 грн. У 2016 р. із встановленням газового лічильника за 1 куб. м газу плата складала 6 грн. 96 коп. У грудні 2017 р. ті ж майже 7 грн. за 1 куб. м газу за показником лічильника. Вона не перевищує 12 куб. м. Показники лічильника дуже рідко хтось із газовиків звіряє. Ми їх самі звіряємо. Передати їх неможливо, бо додзвонитися на телефон (0312) 48-83-04 неможливо. Інколи надходять такі квитанції, що думаєш, що тебе можуть пошити в дурні, а зайві «грошики привласнити». Так, 27 грудня 2017 р. за квитанцією записані 12 куб. м газу, потрібно було би сплатити 278 грн. 74 коп. Отакої! Довелося йти і з’ясовувати та доводити свою правоту.

Окреме питання становить «покращення» оплати за електропостачання. Зберіг квитанцію за лютий 2009 р. Там вказано, що загальний 1 кВт/год. становить 0,2030 грн., пільговий — 0,1522 грн. У 2017 р. тариф значно «вдосконалили». Так, до 100 кВт/год. становить 0,9 грн., а понад 100 кВт/год. — 1,68 грн., тобто з 20 коп. до солідної суми тих, які встановили електричне обігрівання. Ось тобі й покращення. Бо хтось як власник встановлює ціну і може отримувати зарплату в мільйонах, а хтось із пенсії 1 500 грн. не може відпочивати взимку на Мальдівських островах. Бідний пенсіонер перезимує у фуфайці, валянках і шапці, якщо ще їх має.

За часів «совєтів» сміття вивозилося ЖЕКами. Згодом, у 2006 р., цією «справою» зайнялося створене КП «Ужгород», яке встановило тариф — за одну особу 0,175 грн. У 2016 р. новостворене ТОВ «AVE Ужгород», яке встановило тариф за одну особу 11 грн. 27 коп. У 2017 р. це підприємство, посилаючись на Закони України «Про відходи» (ст. 15) та «Про житлово-комунальні послуги» (ст. 20)? тариф збільшило до 14 грн. 83 коп. Неважко підрахувати «покращення» з пільгами на 2-х осіб. Деякі установи та організації враховують пільги на т. зв. «Діти війни», а деякі ні, бо ж, очевидно, що придумають у майбутньому пільги на «Діти розвинутого соціалізму» та «Діти незалежної України».

Дехто користується стаціонарним телефоном, послуги якого надає Укртелек. Тут теж зросли тарифи. Так, із 5 грн. у лютому 2005 р. до 75 грн. 16 коп. у 2017 р.

Проживаю на першому поверсі, де є ще дві квартири. До 2002 р. ліфт на першому поверсі був заблокований. Та керівництво ліфтовим господарством вирішило, що мешканці першого поверху хай платять за ліфт. Хоч Ужгородська міська рада ще у 1999 р. прийняла рішення, що мешканці першого поверху не мають платити за користування ліфтом. Я судився з фірмою і програв, бо, які були, такі й лишилися у нас суди. Мені ще з 2002 р. надходили квитанції і я мав заплатити за некористування ліфтом 6 грн. 29 коп. У 2016 р. знову звернувся з листом до керівництва КП «Ужгородліфт» і від імені 3-х сусідів просив заблокувати 1-й поверх. 5.05.2016 р. нами було отримано листа від КП «Ужгородліфт», що ми маємо платити за користування ліфтом, згідно з Постановою КМУ за № 869 від 1.06.2011 р. Які недолугі постанови ухвалює наш Кабінет Міністрів, який не робить різницю між 0 (європейським) і 1-м («совєтським») поверхами. То ж тариф за «користування» ліфтом зріс із 6 грн. 29 коп. до 113 грн. 18 коп. у 2018 р.

У 2014 р. у нашому під’їзді був встановлений на вхідні двері «домофон», з тарифом користування за послуги у 7 грн. У 2018 р. ця послуга зросла до 13 грн.

Зростання цін відбувається на все і всюди. Ми хочемо йти в Європу, рахуючи все в «баксах» і «євро», а отримуємо зарплату і пенсію у гривнях, а співвідношення цих валют різне. Ціна на все по-європейськи, а життя для більшості «цураве», бо доводиться зводити «кінці з кінцями».  

Людвіг Філіп,
депутат першої
Ужгородської ради 90-х років