Так сміливо стверджує молодий директор державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» Василь Кий.

Василь Кий народився 1978 р. в Ужгороді. Батько — лісівник, мати — харчовик-технолог. У 2000 р. закінчив Український державний лісотехнічний університет (у Львові): навчався на інженерно-економічному факультеті,   спеціальність «облік і аудит». Одночасно здобув у цьому ж виші (на факультеті довузівської й післядипломної підготовки) другу вищу освіту — інженера лісового господарства.

У серпні 2000 р. розпочав працювати в Ужгородському держлісгоспі бухгалтером-ревізором. Уже в березні 2001-го став головним бухгалтером і пропрацював на цій посаді півтора десятка років — до 11 лютого ц. р., коли був призначений директором цього ж господарства.

У 2007 р. отримав сертифікат аудитора.

Наші ліси — спеціальна рекреаційна зона Ужгорода

Державне підприємство «Ужгородське лісове господарство» (скорочено «Ужліс») єдине з сімнадцяти в області, де частина лісів головного користування становить найменший об’єм — п’ять тисяч гектарів у буковому господарстві. Це трохи менше третини з усіх сімнадцяти тисяч гектарів підприємства.   На дев’яносто відсотків наші ліси охоронні — водозахисні, рекреаційно-оздоровчі, природо- й історико-культурного значення. Тому до них застосовується спеціальний режим господарювання: проводяться лише санітарні рубки й рубки догляду та заходи підвищеного естетичного вигляду. Адже навколо міста Ужгорода в радіусі десяти кілометрів виділена спеціальна рекреаційна зона, яка посідає вагоме місце в оздоровленні населення найзахіднішого обласного центру України. У місті й навколишніх селах найбільш заселена частина краю — на квадратному кілометрі проживає сто сорок чоловік. Тож лише десять процентів лісів експлуатаційні.Тому пріоритетні напрямки нашої діяльності залишаються незмінними: відновлення, підвищення продуктивності лісів; створення насаджень технічно цінних порід; збереження та посилення їхніх захисних властивостей. Звичайно, охорона від незаконних рубок, пошкоджень, пожеж, хвороб та шкідників також на контролі, як і ведення мисливсього господарства та примноження звірини в лісі. Це для нас особливо важливо. Тому про лісових мешканців дбаємо цілий рік. Буваючи в лісах нашого господарства, побачите годівниці для оленів і диких кіз, засіяні зерновими у віддалених місцинах плантації для диких свиней, заготовляємо на зиму корми, дбаємо про пташок... Це наша копітка повсякденна і водночас пріоритетна робота.

Довідка. «Ужліс» займає 17 тисяч гектарів у Ужгородському й Мукачівському районах у долині трьох річок — Ужа, Латориці й Тиси, де дуже сприятливий клімат і грунтові умови для зростання висопродуктивних дубових і букових лісів. За рік на гектарі приростає понад чотири кубометри деревини. Тут розташовується й унікальний 90-гектарний буково-дубовий резерват пралісу «Тепла ямка». До складу підприємства входять   чотири лісництва — Анталовецьке, Великодобронське, Кам’яницьке,Ужгородське. 90 відсотків лісів — «зелені легені Ужгорода» — охоронні ліси навколо обласного центру.   Головна порода — бук — займає 60 процентів площі, дуб — 30, ясен — п’ять, інші також   п’ять.

Роботи навесні — відповідальні й потрібні  

У лісівників, як і в хліборобів, весна рік годує. Щороку навесні висаджуємо молоді деревцята в рамках акції «Майбутнє лісу — у твоїх руках», яка проводиться в усіх лісогосподарствах України і традиційно стартує 21 березня, коли в усьому світі відзначається Міжнародний день лісу, започаткований у 1971 році ООН.

Вже тоді екологи і науковці світу бачили, що зменшення лісів на планеті триває катастрофічними темпами. І щодалі на всіх континентах спостерігаємо: скорочення площі лісових масивів веде до незворотних негативних наслідків, які, на жаль, несуть глобальні ризики для довкілля і життєдіяльності всього людства. Причиною цьому є розвиток технічного та економічного прогресу людства, збільшення кількості населення на планеті та потреба у збільшенні територій. Ліси гинуть від пожеж, незаконної вирубки, природних катастроф, впливу комах-шкідників, хвороб та інших причин.

У свою чергу Ужгородський лісгосп запрошує на весняне садіння лісу представників влади, творчих спілок, тих фірм, які переробляють деревину, журналістів, правоохоронців, аби через цих людей привернути увагу всього населення й розповісти про проблеми та показати, як працюємо в лісі, як його відновлюємо. Безумовно, мені приємно, що єпископи Мукачівських православної та греко-католицької єпархій Феодор і Мілан, Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Янка Бур’янова, сільські голови та депутати місцевих рад разом із лісниками і мною також садили, адже ліс — не лише матеріальне, а й духовне надбання нашого народу!..

Довідка. Цією весни у березні—квітні (доки не розпустилося листя) здійснено відновлення лісу на сімдесяти дев’яти гектарах і посаджено 116 тисяч молодих деревцят сосни, ялиці, дуба, ясена, бука на тих ділянках, на яких заготовлялася деревина торік. І це для нас аксіома, якої ми суворо дотримуємося: в поточному році провели заготівлю деревини — відповідно восени або навесні наступного року   зобов’язані там посадити ліс. А протягом наступних місяців та років будемо доглядати за цими молодими насадженнями.

Додам, що «Ужліс» безоплатно забезпечує посадковим матеріалом сільради, школи, дитсадки, церкви... Але інколи серце крається, коли бачиш, що саджанці зів’яли, закинуті десь біля сходів установи. Люди не шанують працю лісівників, які вирощують саджанці в теплицях, доглядають, як за дитям... Тому з наступної весни плануємо брати хоча би символічну плату, тоді люди шкодуватимуть і більше дбатимуть про куплене.

Рекреація має приносити прибутки

Працюючи багато років головним бухгалтером лісгоспу, я сприймав ліс із позиції цифр: доходи, витрати, прибутки, збитки і так далі.

Сьогодні, вже будучи (хоч і не довго) керівником підприємства, я подивився на справу з іншого боку і усвідомив, що суто рубання лісу не повинне бути джерелом прибутків. Вважаю, що маємо розвивати такі функції лісу, як рекреаційну, оздоровчу, туристичну, санітарну, захисну. Бо впевнений: саме це, а не вирубування достиглих дерев у перспективі приноситиме доходи.

А що стосується коштів, які звичайно вкрай необхідні для виплати зарплатні, наповнення бюджету, утримання об’єктів підприємства, то є можливість навіть за рахунок низькосортної й низькоякісної деревини, яку ми зобов’язані забирати з лісу для забезпечення росту кращих дерев, забезпечити ці платежі.

У цьому плані дуже важливим є виховання дбайливого ставлення до лісу в підростаючого покоління. Маючи двох дітей і беручи їх час від часу на прогулянку до лісу, бачу, як їм там цікаво. Вони залюбки йдуть до лісу і готові відмовитися сидіти за комп’ютером... Тому хочу залучати, зацікавлювати школярів. Хай це буде лише один урок на місяць, хай це буде лише одна екскурсія на місяць, але ми будемо розповідати дітям про лісових мешканців, про лісове життя, про важку роботу в лісі й так далі. На мою думку, ці діти вже не зможуть викинути сміття в лісі, зламати деревце, а ставши дорослими — вкрасти дерево. Варто відмітити нашу плідну співпрацю з Кам’яницькою школою (директор Михайло Мазюта), в якій проводиться активна робота зі шкільним лісництвом. Діти з нашого шкільного лісництва — неодноразові переможці обласних та призери всеукраїнських конкурсів.

Не менш важливою є прозорість у нашій роботі. Хочу працювати так, щоб робота Ужгородського лісгоспу була прозорою, відкритою, а інформація доступною. Сьогодні є багато статей, відеоматеріалу, фотографій у Інтернеті та різних засобах масової інформації, які критикують роботу лісівників. Я не готовий судити, наскільки всі ці матеріали є правдивими чи неправдивими. Але я звертаюся зараз до журналістів, до активістів: запрошую вас на підприємство, я готовий із кожним їхати в ліс і пояснювати, чому це дерево зрізане, чому тут прокладена дорога, чому їздять лісовози... Ми зобов’язані надавати інформацію на запити, більше того — хочемо розповідати людям про нашу роботу. Тоді, впевнений, зникне багато незрозумілих громаді питань.

З низькоякісної деревини — максимум доходів

У мене, звичайно, планів багато. Насамперед слід підвищувати поступово і постійно зар­платню працівникам лісгоспу, запровадити такі заходи, які би стимулювали кожного до більш ефективної роботи. Попереду й поступовий перехід від суцільних рубок до вибіркових і їх зменшення. Плануємо організувати роботу так, щоб із низько­якісної деревини отримати максимум прибутку.

Вже цього року хочемо започаткувати створення музею лісу під відкритим небом. Мета — відновлення та збереження історичних відомостей про життя лісорубів та їхню працю у важких гірських умовах Карпат, організацію і становлення лісової індустрії — важливої галузі народного господарства. А ще — показати розвиток культури ведення лісового господарства минулими поколіннями.

Серед експонатів музею лісу будуть, зокрема, такі: трелювальний волок, по якому кіньми та механізмами спускали деревину; мисливська стежка, яка прокладалася для організації полювань, піднесення кормів і солі для звірів; види штучних гніздувань і годівниць для птахів; гуцульська колиба, яка використовувалася для проживання лісорубів на віддалених лісосіках, зберігання харчів та інструменту; давні знаряддя лісорубів; глиняна піч для випалювання деревного вугілля; снігова яма для зберігання посадкового матеріалу; мисливська вежа; фрагмент вузькоколійки; огороджений мурашник.

На місці суцільних вітровалів росте новий ліс!

Проблемою номер один за останні два роки є подолання наслідків стихійного лиха — буревію, внаслідок якого за одну травневу ніч 2014 року пошкоджено деревостан на чотирьох із усіх сімнадцяти тисяч гектарів. Тобто майже четвертина всіх лісових масивів підприємства була пошкоджена вітровалами та вітроломами. Об’єм вітровальної та вітроломної деревини склав 107,1 тисячі кубометрів (а щорічний обсяг заготівлі — до 40 тис. куб. м). В окремих випадках вивернуті з корінням та поламані дерева знаходилися у важкодоступних місцях, до яких не було можливості доїхати технікою. А пошкоджену деревину потрібно було терміново забирати, щоб не втратити її технічні якості та щоб не допустити виникнення осередків хвороб і шкідників. Крім того, на місцях суцільних вітровалів потрібно було висадити новий ліс.

Уже завершуємо розробку вітровальних ділянок і можу впевнено сказати: ми проблему подолали, деревину зберегли, ліс посадили.

Серед інших проблем — незаконні вирубки, які здійснюються крадіями лісу. Особливо в місцях масових ромських поселень. Але тут слід відміти чітку й оперативну роботу наших працівників, нашої державної лісової охорони, які не допускають крадіжок лісу, а у випадку виявлення зрізаного дерева забезпечують надходження до казни великих сум штрафів від порушників.

Не менш важливою проблемою є збереження лісів від пожеж. Справжнє лихо для лісу це спалювання сухої трави навесні. На жаль, населення ніяк не хоче зрозуміти, що при цьому не лише знищуються всі мікроорганізми та родючий шар грунту, а й є небезпека виникнення обширної лісової пожежі, яка може знищити і гектари лісу, і житло.

Тож, коли разом із колективом працювати щоденно й наполегливо, тоді буде й результат. А це і є нашою метою.

Василь Нитка, фото автора