Ми продовжуємо писати про закарпатських дівчат, які самі себе зробили, самотужки розпочали власну справу й показують, як можна жити справді якісно. Цього разу — історія Віки Іваницької, яка керує танцювальним клубом «Родем» в Ужгороді, розвиває соціальні танці в місті і створює домашню атмосферу у стінах танцювальної школи.


Її креативний бізнес — це не просто спорт, а добра справа, адже дівчина змінює життя інших на краще. Коли приходиш у «Родем», то навколо Віки завжди повно радісних дітей і усміхнених дорослих. Танці — це вже інший світогляд, нові емоції й хороша фізична форма, а люди відчувають добру енергетику і тягнуться у клуб, де постійно відкриваються нові групи, впроваджуються нові напрямки і завжди панує затишок.

Далі — пряма мова.

Напередодні власної справи: економіка, AIESEC, Греція

Я навчалася на економічному факультеті УжНУ. Три роки працювала в молодіжній міжнародній організації «AIESEC», спочатку працювала в різних проектах, потім була відповідальна за один із напрямків — за набір людей у організацію, її розвиток, а на третій рік стала керівником цієї організації в Ужгороді. За цей час я багато чого навчилася, наша команда   виросла і стала сильнішою, ми прийняли в Ужгороді багато стажерів. Працювали з дитячими будинками, організовували фестивалі культур, конференції — все англійською мовою. Після завершення своєї роботи в «AIESEC» я поїхала на стажування до Греції. Я шукала щось пов’язане зі спортом, танцями і дітьми. З 6 років я танцюю і це невід’ємна частинка мене. Два місяці працювала там хореографом, подружилася з хореографами з інших країн. Це був великий міжнародний табір, де були діти з різних країн. Після Греції повернулася з новими силами і зрозуміла, що танці (в сенсі викладання) це моє. Почався новий навчальний рік, четвертий курс, я працювала в центрі розвитку дітей, де була вчителькою англійської мови і танців англійською мовою для маленьких діток 3—5 років. Згодом в Інтернеті знайшла вакансію, шукали вчителя танців у танцювальну школу в Ужгороді. Я дуже зраділа і водночас переживала, чи мене візьмуть, згодом почала вести заняття для дорослих. Я тоді працювала з двома групами на день — вела латиноамериканські танці, фітнес і пластику. Людям подобається, деякі вже ходять два-три роки.

Дитяча мрія про власну справу

Я завжди хотіла працювати на себе, а в дитинстві, коли займалася танцями, мріяла мати свій зал, навчати там діток. Я пропрацювала тренером близько 4 місяців, далі власниця школи не мала змоги продовжувати вести справи у школі й запропонувала мені продовжувати самостійно. Вже були певні групи, я вирішила спробувати. На той момент у мене не було чіткого бачення, як воно все буде, в якому напрямку рухатися, але були ідеї, вже потім я почала визначати курс майбутнього розвитку. Я хотіла робити те, що я вмію і що буде корисне людям. Всі групи залишилися, а я почала відкривати ще нові. Думаю, якби я тоді зупинилася, то далі було би важче. А вже на початку осені 2013 року я відкривала нові групи, пам’ятаю, розробила рекламу, міркувала над назвою клубу, концепцією. Я багато радилася з успішними людьми щодо того, як починати свій бізнес, що важливо, спішити чи не спішити. Назва більше від ідеї походить. Я хотіла створити клуб, у якому кожен зможе відкрити себе в танці, клуб, у якому панують дружня атмосфера і спілкування.

Стретчинг, фітнес, соціальні й сучасні танці

Зараз працюю в п’яти напрямках. Один із них — «фітнес і стретчинг», де є фізичні, силові, кардіонавантаження, які поступово зростають, а також обов’язково стретчинг. Завжди намагаюся додати щось нове, навчити людей слухати і відчувати своє тіло по-новому та завжди бути в тонусі.

Є група соціальних танців — аргентинського танго і сальси. В Ужгороді такого майже нема і можна сказати, що в нас уже хороший технічний рівень. У нас зараз працюють дуже хороші тренери з сальси, які і на змагання їздили, і мають багато енергії поділитися своїми знаннями з іншими. З сальсою це окремий проект, де ми разом із тренерами продумовуємо рекламу, ідею.

Зараз є група дітей із 7 до 13 років, які займаються сучасними танцями. Дуже відповідально займатися з дітьми, бо якщо десь не так поведеш, то діти дуже чутливі до цього. Як ти їм подаси танці зараз, так вони до них будуть ставитися в майбутньому.   Стараюся дати дітям те, що хотіла отримати в їхньому віці. Стараюся їм трюки давати, танцюємо і з заплющеними очима. Дітей треба розуміти і підтримувати. Думаю, у травні покажемо, чого ми навчилися, і виступимо, для батьків зробимо відкрите заняття.

Ще є група соло-латина для дівчат, жінок у післяобідній час (самба, румба, ча-ча-ча). Для танців немає обмежень у віці. Дуже люблю ці тренування, в наших жінок стільки енергії, краси, вони сяють на тренуваннях, я бачу їхні результати і радію. Танці це не просто кроки, треба танцювати з душею.

«Родему» третій рік, зараз у нас акцент буде більше на соціальних танцях, але паралельно думаємо і над іншими різновидами. Плануємо вечірки сальси в Ужгороді. У березні поїдемо в гості до Львова, подивимося, потанцюємо, далі у планах і в Ужгороді влаштовувати такі вечірки.

Аргентинське танго почалося з ризику і Туреччини

До нас приїжджав учитель, у якого є своя школа аргентинського танго в Туреччині. Він мене також навчав, мене це дуже запалило, сподобалася ідея танцю, ідея імпровізації, це танець, у якому живеш, ти запам’ятовуєш ці емоції, що переживаєш із партнером під час танцю. Кожне танго це щось нове — музика, ритм, партнер, емоції. Танець потребує великої кількості енергії, але воно того варте. Ми почали робити майстер-класи, розробили рекламу, інтерв’ю записали на телебаченні й люди одразу відгукнулися, почалися телефонні дзвінки, ми набрали багато людей. У вересні 2014 року це був ризик, але добре, що я почала, зараз уже є хороша основа. Буду розробляти нову рекламу набору до групи танго з нового року.

Танці в теплій атмосфері, під настрій і щоразу по-новому

Танець це самовираження, вияв власних емоцій через рухи. Коли ти танцюєш, рухаєшся під музику і можеш виразити емоції, то почуваєшся зовсім по-іншому, вільно — я хотіла би, аби люди це відчули. Вони змінюються від танців, а завдання тренера — показати, що нема ніяких бар’єрів, ти все можеш, просто старайся. Перед першим заняттям завжди запитую в людини, з якою метою вона прийшла. У всіх по-різному: хтось хоче бути в хорошій формі, хтось хоче навчитися танцювати, хтось ходить для хорошого настрою. Під час тренувань знайомлюся з людьми, краще їх пізнаю, що дозволяє визначити, що краще дати на конкретному занятті, за настроєм... У мене всі заняття відрізняються, нема шаблонів, завжди стараюся додати щось нове. Групи невеликі, але люди   в них різні, а так ще цікавіше спілкуватися. І те, що їх об’єднує, це танці. Зараз, коли і криза, і така ситуація, людина якраз може прийти, зняти стрес, абстрагуватися, відпочити, потанцювати. Танці це вже частинка життя. Я люблю об’єднувати людей і створювати теплу атмосферу. Вже до своїх учнів ставлюся, як до рідних.

Танці, що змінюють світогляд

Плюси танців — гарна постава, пластичність, координація рухів, музичність, хороша фізична форма, емоційність, впевненість у собі. Це дуже добре для здоров’я, у будь-якому віці треба займатися спортом. Все залежить від танців, які ти обираєш. Якщо ти танцюватимеш у тому стилі, який тобі подобається, ти будеш вчитися новому, розвиватися, відкривати себе по-новому і радіти своїм успіхам. Дуже важливо знайти хорошого вчителя. Зі свого досвіду можу сказати, що раніше танцювала лише латиноамериканські танці, потім почала освоювати інші стилі та відвідувати майстер-класи з хіп-хоп, контемп, почала якось по-іншому почуватися — ти починаєш слухати іншу музику, це інша культура, інші емоції. Якщо ти балетом займаєшся, то почуваєшся якось витонченіше, стаєш більш дисциплінованим, адже ці вправи вимагають значної витримки, але водночас ти слухаєш класичну музику і почуваєшся гармонійніше. Найбільше люблю імпровізувати і танцювати, коли мене переповнюють емоції.

Тренерський секрет

Дуже важливо, аби у тренера був хороший настрій, бо це одразу відчувається, вчителеві тоді легше проводити заняття. Перед кожним заняттям мені треба трішки налаштуватися.

На занятті я є тренером, який намагається максимально якісно провести заняття у плані фізичного розвитку, нових знань, а також моральних відчуттів, тому що танці це і відпочинок. Намагаюся поєднувати дві складові — якісне заняття з позитивом, який має бути у хобі-групах. Також дуже важливо постійно самій розвиватися, освоювати нові теоретичні та практичні знання в танцях.

Найбільше мене надихає, коли людям подобається, вони дякують, це те, що буде тримати в тонусі, тоді ти не здаватимешся продовжувати займатися цією справою.

Весільний танець: танго з рок-н-ролом

У наречених різні ідеї, кожна пара обирає щось індивідуальне, є такі, які хочуть у весільному танці поєднати кілька танців — це можуть бути танго, рок-н-рол. Пам’ятаю, був мікс із п’яти танців, коли нарізка кількох пісень і кілька різних танців — і вальс, і макарена... Класика — вальс. Весільний танець єднає серця, це мій девіз при постановці весільного танцю. Я завжди зважаю на пісню, яку обирають наречені. Під якусь пісню можна ставити вальс, під іншу можуть бути різні рухи з румби та інших танців. Стараюся робити танець із нескладних, але гарних рухів, для кожної пари завжди індивідуально, аби пара відчувала, що це саме її танець. Це пам’ять і незабутні емоції на все життя.

Найкраща реклама — якісний продукт

Рекламу треба розробляти, чітко знаючи, яким має бути кінцевий результат. Якщо ти це усвідомлюєш, то і люди зрозуміють, що ти хочеш їм сказати. Щодо інструментів реклами, то найбільше люблю афіші-плакати. Всі варіанти хороші, чим більше їх використовувати, тим більше людей дізнаються, але найбільше люблю розробляти плакат, аби для себе визначити, як це буде, що це буде. Не всі є в соц­мережах, але у центрі (де висить плакат) всі гуляють і можуть побачити інформацію. Зараз уже більше працюю з соцмережами, але найбільше люблю індивідуальне спілкування, люблю сама запрошувати людей, телефонувати їм. Дуже важливо, як ти проведеш перше заняття. Дієва «реклама» через друзів, які діляться інформацією. Головне — якість продукту, який ти пропонуєш. Багато людей приходять знову після перших занять, повертаються після перерв. Важливо, як із самого початку себе зарекомендувати.

Велике бажання і репутація

Ризики завжди є. Ти маєш із самого початку визначитися, як довго ти хочеш займатися цією справою, можеш розробити план, що саме ти хочеш викладати. Якщо хочеш відкривати клуб, то мають бути велике бажання, знання, стартовий капітал. Ресурси мають бути на оренду, оснащення залу, облаштування роздягальні. Але з самого початку не варто вкладати багато ресурсів, тут треба себе перевірити, як воно піде. Також дуже важлива репутація, а братися варто тільки за те, що вмієш, любиш робити і хочеш у цьому напрямку розвивати свій запас знань. Якщо ти віриш у себе, все вийде, інші люди будуть це відчувати і будуть підтримувати.

Власна справа з віддачею на 100 %

Тут ти багато речей робиш уперше, звісно, боїшся, але якщо ти будеш пробувати робити щось нове для людей, то наступного разу вже буде легше. Треба постійно вдосконалюватися, пробувати щось нове. У власній справі має бути віддача на 100 %, на початку складно, бо тебе ще мало хто знає, треба дечим жертвувати: своїм часом, певними дрібницями. Дуже важливо готуватися до заняття, я стараюся постійно приділяти цьому увагу. Так, ти людей уже навчила, вони вже дещо знають, але ж вони не будуть постійно танцювати одне й те саме, тому треба далі розвиватися. Коли ти починаєш, усе робиш сам: рекламу, спілкування з клієнтами, планування занять, проведення занять, розробка планів на майбутнє, складання графіків, документація. Щось можна робити, а щось можна і не робити, але якщо десь полінуєшся, потім воно відгукнеться, головне бути чесним перед собою.

Евеліна Гурницька, ProZak.info