Минулої суботи багато наших читачів так і не змогли купити газету «РІО». Невідомі особи скупили весь наклад, який був в Ужгороді.


Не важко здогадатися, що газету скупили «активісти» з бригади Андріїва. Це така собі акція інформаційної фільтрації. Напевно, Андріїв знав, що в газеті буде матеріал про тотальне скуповування його активістами голосів в Ужгороді і не дуже хотів, щоб ужгородці про це прочитали.

У всі доступні способи ужгородці повідомляють про візити до газетних кіосків якихось «мутних типів» наглого вигляду, які зненацька полюбили читати. Повідомляється, що оскільки ранкові балачки «оптовиків» на тему «купую для друзів» або «роздам біднякам» у полудень уже не спрацьовували, істинні наміри цих вузьколобих читачів стали проявлятися у погрозах.

Але що, скажіть, це скуповування вам дасть, нешановні? Ті самі граблі, адже знову про вас піде слава, що ви тримаєте ужгородців, які не є для вас ані рідними, ані шанованими, за бидло, якого можна купити за бабло, якому можна заткнути рота та якому можна допомогти затулити вуха від правдивого слова.

Роздали би краще ці ваші гроші, за які скупили газету, малозабезпеченим! Хоча, швидше за все, це не ваші гроші. А гроші, вкрадені від ужгородців на численних оборудках із маршрутками, недодорогами, недостадіонами...

До речі, прецедент зі скуповуванням газети спровокував громадську активність. Знайшлися й любителі давати поради. Так, студентка з вулиці Міцкевича запропонувала газетним продавцям варіант продажу, коли «гуртом дорожче», наприклад, вроздріб газета коштує 3 гривні, а якщо гуртом, пропонувати розбишакам по 5 грн. за примірник. Річ у тім, вважає мудра дівчина, що ті, хто так прагне «облагодіяти бідних», візьмуть для них і по 10.

Сердитого вигляду дід із «кравчучкою» сказав, що «ці зайди і по головах підуть», а отже наш справжній ужгородський (а не той, що стрийського розливу) кандидат має поставити вимогу перед правоохоронцями, аби ті забезпечили охорону не лише газетних мереж, а й редакцій газет, пропагандистів-агітаторів, рознощиків агітматеріалів. Не кажучи вже про безпеку 15 листопада виборців, спостерігачів, членів комісій. А також, аби міліція була не лише всередині пунктів голосування, а й біля них, там, де крутять «карусель», підкуповують та залякують виборців.

Любитель велосипедних прогулянок набкою (себто набережною) каже, що чув ніби Андріїв украв у Чубірка ідею велодоріжок уздовж Ужа і при цьому заявив, що він людина справи, а не політик. Та, якщо ти не політик, то якого тоді біса профінансував таку паскудну справу, як гуртове скуповування газет? Так міг зробити тільки політик. Але геть поганий — із тих мерзотних часів, коли комуняки вилучали книжки дисидентів та самвидавничу літературу, викорінюючи кожне критичне слово та кожну альтернативну думку. Місце таких «політиків» — на полігоні захоронення твердих побутових відходів, що під Барвінком.  

Увага, у пабі на Підградській один із клієнтів зголосився на спонсорство в акції «Злови газетного скупівельника-оптовика». Дає 1500 грн. за одну душу (тушку). Гарантує чемне поводження при допиті, безкоштовне фотографування, PR у соцмережах та трансфер до закладів перевиховування на Мукачівській або Ракоці.

Звернення читачів «РІО», героїв газетних статей та розповсюджувачів до андріївців

До редакції впродовж понеділка надходили телефонні дзвінки десятків обурених читачів, позбавлених конституційного права на інформацію. Люди приходять і сьогодні з вимогою припинити скуповування газет.

Ця вимога стосується хамовитого вигляду невідомих, які з відкриттям газетних кіосків вимагали від кіоскерів продати їм весь наявний наклад газети «РІО».   Ця ж вимога припинити продаж газети пачками стосується кіоскерів та господарів мереж газетних кіосків міста, якщо вони є свідомими громадянами і не бажають отримати сумнівну славу слухняних інструментів у руках бандитів.

Постійні клієнти були позбавлені права отримати не буханку хліба чи шматок ковбаси, а всього лише інформації з газети, до якої вони звикли. Більшість читачів не цікавиться політикою, їм треба свіжу телепрограму, їм треба списки померлих за тиждень, їм треба спортивні новини, їм треба пізнавальні матеріали на теми культурного життя краю тощо.

Всі ж розуміють, кому поперек горла напередодні другого туру виборів стоїть це видання — Андріїву та його поплічникам.

Тому самому Андріїву, який нібито печеться про спорт, а не дав людям почитати про черговий виграш гандболісток «Карпат», про матчі ужгородської «Говерли» та про Чемпіонат Закарпаття.

Тому, який нібито любить ужгородську молодь, а не дав почитати про двох креативних дівчат Катю та Олю, унікальних майстринь хенд-мейду.

Тому, який (немов святоша!) каже «не дай Боже, щоби я когось підкуповував», а не дав почитати про знаменитий монастир Чину Василіан, чим глибоко образив парафіян та всіх вірників.

Скажи чесно, Богдане, коли ти брешеш? Коли виступаєш з інтерв’ю на телеканалі «Тиса» чи коли у день виборів, щойно сутеніє на вулиці, через своїх «тітушок» починаєш залякувати, пресувати, скуповувати душі виборців біля дільниць?   Чим ти хизуєшся — своїми дитячими майданчиками, яких облаштував перед виборами? Ужгородці, знаючи твоє ганебне «регіональне» політичне минуле, їх вже кличуть антимайданчиками.

Припини залякувати, припини скуповувати слово правди, припини затикати рота опонентам!