Редакція продовжує публікувати листи своїх читачів. Дуже просимо підписувати свої тексти і ставити підпис, аби вони були опубліковані. Цього разу — 5 соціальних проблем у традиційному огляді.


Закарпатці просять заборонити експорт лісу-кругляка

Вітчизняні товаровиробники звертаються до голови Закарпатської ОДА Володимира Чубірка з проханням вжити невідкладних заходів для запобігання знищенню деревообробної галузі України. Редакція має у своєму розпорядженні цього листа з підписами вітчизняних товаровиробників.

Автори пишуть, що зниження курсу національної валюти відносно долара та євро покращує експортний потенціал продукції, виробленої в Україні, внаслідок чого збільшується валютна виручка, вітчизняна продукція стає конкурентоспроможною на зовнішніх ринках, зростають привабливість бізнесу, зайнятість населення, надходження до бюджетів, Пенсійного фонду, підвищуються внутрішня платоспроможність, внутрішній споживчий попит та загальний товарооборот. Однак це все не стосується експорту сировини, природних ресурсів. Реалізація необробленої деревини здійснюється через аукціони на товарних біржах. При цьому зниження курсу національної валюти призводить до того, що ціна для іноземців настільки приваблива, що її збільшення на десятки процентів у процедурі проведення торгів є вигідною, а для національних товаровиробників — нищівною. Стає сталою тенденцією останніх часів неможливість придбання сировини українськими товаровиробниками на лісових аукціонах в Україні через викуп всієї сировини іноземцями та для іноземців. Внаслідок неможливості придбати деревину національними товаровиробниками, лісоматеріал у 2015 році не надходитиме на підприємства для його подальшої обробки, а цілком спрямовуватиметься на експорт як необро-блена деревина. Внаслідок таких дій зупиниться виробництво в більшості переробних підприємств, звільняться працівники, припиняться надходження до бюджетів та Пенсійного фонду, армія безробітних лише в Закарпатті зросте на тисячі й тисячі українських громадян. Суттєве збільшення закордонного попиту на необроблену деревину призводить до масового поширення самовільної, безперервної та незаконної вирубки лісів. Це завдає значних економічних збитків нашій державі й призводить до негативних наслідків, внаслідок яких у керівництва держави незабаром виникне нагальна потреба створення робочих місць для десятків тисяч безробітних громадян, що були зайняті в сфері деревообробної галузі України. Крім ризику виникнення негативних наслідків перетворення України на сировинну базу для інших держав, не є таємницею, що такою скрутною ситуацією скористалися спритні та підприємливі особи, які для таких обо-рудок реєструють за кордоном суб'єктів господарської діяльності. Вказані «іноземці» купують необроблену деревину на аукціонах в Україні, як єдині переможці (незважаючи на велику кількість учасників), перепродують її товаровиробникам інших країн, внаслідок чого Україна не-доотримує колосальний за розміром обсяг надходжень валютної виручки та податків.

«Ми, виробники високоякісної конкурентоспроможної на зовнішніх ринках продукції з деревини з багаторічним досвідом, просимо вас ініціювати внесення змін на законодавчому рівні з метою заборони експорту лісу-кругляка, оскільки ваша допомога може бути ефективним інструментом захисту інтересів вітчизняних деревообробних і меблевих підприємств, а також стимулювання глибинної переробки деревини в Україні, збереження робочих місць та збільшення надходжень до бюджету. Адже експорт лісу-кругляка не вигідний державі ні в економічному, ні в соціальному, ні у природоохоронному аспектах», — додають автори листа.

Політика і журналістика: кому «перейшов дорогу» закарпатський редактор

Журналіст Василь Зубач пише у своєму матеріалі, що вже майже два роки втягнутий у судові розбірки редактор районної газети «Новини Виноградівщини» Василь Кіш. Через це він покинув свою посаду. Все почалося з того, що не знайшов спільної мови з головою районної ради паном Любімовим, який став на позиції «ЄЦ», і своїх опонентів і в гріш не ставить. Усе почалося з об'єднання виробничого поліграфічного підрозділу з редакційним творчим колективом, які доти постійно конкурували і навіть ворогували між собою. Проблема полягала ще й у тому, що обидва підрозділи були економічно надто слабкими.

«Але справа тут навіть не в грошах, а в ставленні до газети одного з засновників — районної ради, а точніше, її керівника,який у 2012 році при зустрічі з редактором чітко заявив: «Моя позиція — нуль для районної газети»», — зазначає В. Кіш у своєму інтерв'ю панові Зубачу.

Дана ситуація довкола «Новин Виноградівщини» стала одним з наслідків спровокованого головою райради тривалого протистояння між законодавчою і виконавчою гілками влади та намаганням паном Любімовим будь-якою ціною до наступних місцевих виборів прибрати під своє повне підпорядкування такий важливий інформаційний ресурс, як районна газета.

Розуміючи безглуздість цього політичного протистояння, нав'язаного керівником райор-ганізації «ЄЦ», головою райради Любімовим, вигравши всі суди щодо свого незаконного звільнення, редактор «Новин Вино-градівщини» у червні цього року сам звільняється з посади. Однак політична розправа над редактором цим не завершується. Користуючись ситуацією, коли практично вся влада в області перейшла до представників зави-дівської сім'ї, правоохоронним органам дана команда реанімувати кримінальну справу проти редактора, звинувативши його в надуманих фінансових зловживаннях, які нібито спричинили страшні збитки підприємству.

«...Хто покладе край у цій надуманій справі? Районний зверх-ник Любімов? Центральний провід «ЄЦ»? Чи прості закони звичайної совісті, що цілком відповідають і національним інтересам держави?», — йдеться у листі.

Чому безплатна лабораторія ставить вагітним ужгородкам діагноз «гепатит С»?

У «РІО» написала ужгородка, яка побажала не називати свого імені у газеті. Вона вагітна, нещодавно здавала аналізи у державній консультації, ці проби, за її словами, згодом передали у центр СНІДу, що у центрі Ужгорода. Жінці повідомили, що у неї виявлено гепатит С. Перелякана вагітна одразу здала аналізи у приватній лабораторії, виявилося, що все гаразд. Що цікаво, згодом жінка дізналася, що такий діагноз поставили не лише їй.

«А тепер думаю, що це за схема заробляння грошей? Чому в безоплатній лабораторії багатьом ставлять цей діагноз? Що це за турбота про вагітних, про їх психологічний стан? Якщо справа у грошах, то хай і там зроблять платні послуги, а не доводять вагітних до психологічних стресів», — додає читачка.

«Історичні збочення про Закарпаття»

Читач із Хуста Дмитро Скрип у своєму листі заявляє про «історичні збочення, міфи й брехню» щодо Закарпаття. Подаємо пряму мову.

«Підхопивши міфічне радянське гасло про віковічне прагнення наших краян до возз'єднання «з рідними східними братами» українська радикально-націоналістична пропаганда наплодила і собі безліч історичних міфів про історію нашого краю. У мене утвердилося переконання, що ці міфотворці історії не читали навіть історії Руси-України М. Грушевського, бо таку історичну брехню можуть поширювати тільки безграмотні люди або свідомі фальсифікатори історії, які на догоду своїм націоналістичним поглядам фальшують історію нашого краю, розраховуючи на засмічення історичної свідомості людей, особливо молодого покоління.

Наведу кілька прикладів такого історичного збочення.

1. Нещодавно, у річницю проголошення Західноукраїнської народної республіки (ЗУНР) на телевізійному каналі«112» прозвучало, що 5.11.1918 ЗУНР була проголошена і на Закарпатті. Це історична байка, бо на Закарпатті ніхто не проголошував ЗУНР.

2. Кілька років тому у передачі українського радіо про Мукачівський замок було озвучено черговий історичний міф про те, що на місці замку ще до кам'яної споруди існувала дерев'яна, яка слугувала для захисту західних рубежів Київської Русі.

3. Коли голова Хустської міської організації ВО «Свободи» вручав її лідерові Олегові Тягни-боку картину Хустського замку, він заявив, що замок був збудований київськими князями в XI столітті.

4. На шляху з Києва додому по радіо я почув чергову історичну брехню, мовляв, Ужгород входив до складу Галицько-Волинського князівства.

Хотілося би почути від цих осіб про джерела, з яких вони черпають цю історичну брехню. Може, вони спроможні навести історичну хроніку чи літопис, де про таке пишеться.

Зауважу, що в цілому брехлива історія нашого краю часів Радянського Союзу не доходила до такої безцеремонної, нахабної, історичної брехні. А тому я закликаю всіх чесних краян, особливо істориків розвінчувати історичну брехню і доносити до людей правду про минуле нашого краю».

Ужгородку в її ж квартирі не пускають у туалет

Редакція одержала листа від ужгородки Марії Мацур, яка є інвалідом дитинства, утримує двох дітей. Вона мешкає в Ужгороді, в одній з квартир одного з житлових будинків. Скаржить ся, що позбавлена можливості митися, прати й ходити до вбиральні.

«Кожен із вас, шановний читачу, подумає, мовляв, дрібниці, якісь мізерні проблеми — нема туалету, умивальника, душу, то й що. Не смертельно. Так, не смертельно, але благаю, вчитайтеся в омиті моїми сльозами ці рядки і тільки на секундочку уявіть себе на моєму місці...», — пише читачка.

Вона зазначає, що, згідно з рішенням виконавчого комітету Ужгородської міськради від 8 грудня 2011 року, № 458, було вирішено укласти договір найму з громадянкою Марією Мацур на квартиру (редакція не вказує), що складається з однієї кімнати житловою площею 12,9 кв. м, а кухню, коридор та санвузол вирішено залишити у спільному користуванні з сім'єю громадянки С.

Проте досі рішення не виконано, а пані отримує формальні відписки, відтак у неї та її дітей нема можливості користуватися санвузлом уже 3 роки.

Пані Мацур пояснює, що проблема виникла через те, що її сусідка по блоку встановила перегородку у вбиральні, таким чином, у Марії Юріївни та її дочок нема доступу до туалету та умивальника. Також родина взагалі не має доступу до води, що перешкоджає вмиванню, пранню і приготуванню їжі. Діти вимушені ходити на вулицю, через що мають хронічні захворювання внаслідок переохолодження, одна з дочок, за словами авторки листа, має нервовий зрив, оскільки саме розуміння факту, що не можеш піти до туалету, його треба десь шукати на вулиці, а у сусідів принизливо просити...

«Моя молодша донька зламала ногу. Для того, щоб помитися і сходити в туалет, я була вимушена носити її на руках із 4-го поверху на різні поверхи до сусідів, із якими вдавалося домовитися про надання можливості помитися і сходити в туалет, — йдеться у листі. — Також набирання води з інших поверхів є досить важким заняттям для інваліда з дитинства, а з моменту підвищення цін на воду я вимушена набирати воду з колодязя, який розташований біля автотранспортного мосту, що на відстані близько 2 км від нашого місця проживання».

У зв'язку з такою ситуацією Марія Юріївна втратила спокій, стала дуже неврівноваженою, дратівливою, у неї погіршився стан здоров'я — все це — через неможливість забезпечення своїх дітей елементарними санітарно-гігієнічними засобами.

«Всі мої заяви щодо свавілля залишаються проігнорованими, у кращому випадку, з наданням формальної відписки, — скаржиться ужгородка. — Така ситуація знесилює мене, я втратила надію на справедливе відношення органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, я не можу спокійно жити з дітьми у своїй квартирі через байдужість Ужгородського виконкому, бездіяльності та формальних відписок правоохоронних та інших державних органів. Куди мені йти? Куди звертатись? Аби не зникли — надія на справедливість та віра в правову державу, можливість змін на краще, віра у те, що бюрократичний, наскрізь прогнилий апарат міської влади нарешті змінить формальний підхід до проблем людини?».