Після того, як під час так званого «мирного наступу» в Києві загинули десятки людей, люди по всій Україні вибухнули гнівом. Звичайно, що найбільшим той гнів був у Західній Україні. Наші сусіди знову захоплювали адміністративні будівлі, а також будівлі силових структур, вимагали від правоохоронців перейти на бік народу, а також роззброювали військові частини. Не обійшов боком цей логічний спалах протесту і нашу область.


Обурені люди знову зібралися на майданах у своїх містах. Цього разу активісти були рішучими і мали намір перебирати владу в свої руки. Першою захоплювали Закарпатську ОДА. В приміщенні перебували службовці і з десяток міліціонерів. «Беркута» не було.

Тим не менше, коли до мітингуючих на площі Театральній приєдналися десь дві тисячі студентів, було зрозуміло, що будівлю ОДА на Народній не втримати. Тим більше, що на передовій були доволі дебелі радикали від націоналістичних партій. Колона з Театральної рушила до Народної і всіх службовців не встигали евакуювати. Вхідні центральні двері приперли дошками, щоб потягнути час і вивести персонал через інші виходи.

Активісти дійсно почали виламувати центральні двері і з рештою проникли в приміщення. Міліціонери не чинили спротиву і вийшли. Спочатку всі активісти були на піднесенні й не знали, що робити далі. Вони   ходили кабінетами як на екскурсії, фотографувалися в чиновницьких кріслах. Трохи пізніше координатори зрозуміли, що потрібно втримати натовп від мародерства і не дати нікому нищити будівлю, яка є пам’яткою архітектури. Для годиться, активісти почали заносити з вулиці лавиці та інше причандалля, щоб укріпити приміщення у разі, якщо їх почнуть звідти виганяти.

Згодом комусь спала на думку ідея познімати всі картини, роботи класиків закарпатського живопису, і віднести їх у музеї, звідки їх колись і принесли. Зараз важко пригадати за якого губернатора картини з музеїв перекочували в приміщення ОДА, можливо, при тому ж таки Балозі, але відомо, що мотивація була така: до музеїв ходить у десятки разів менше людей, ніж в адміністрацію. Окрім того, музеї гірше охороняються і є платними. В принципі, мотиви були достатньо логічними. Однак активісти захотіли себе чимось зайняти, тому і надумали таку акцію з поверненням, навіть не усвідомлюючи, на що йдуть.

Як пише сайт «Кліпньюс», картини є мистецькими шедеврами і коштують величезних грошей. Для їхнього переміщення існує відповідна процедура, закріплена законом. Однак активісти чомусь вирішили самостійно створити якусь дивну комісію із людей, наближених до Балог, і нібито відвезти картини в музеї. Куди відвезли ці картини та чи не будуть вони підмінені копіями, ніхто не гарантує.

На ранок четверга до будівлі ОДА почали приїжджати активісти та депутати рад з інших районів області, щоб провести збори представників органів місцевого самоврядування. Атмосфера була агресивною, бо зранку в столиці знову пролилася кров людей. Цього разу в Києві майданівців підло розстрілювали снайпери. Балога-молодший втихомирював присутніх і розповів, що є домовленість з губернатором про несилове вирішення проблем в області: силовики не чіпають активістів, а активісти не захоплюють будівлі. Актив вимагав від головного міліціонера Варцаби змусити закарпатський «Беркут» прийняти присягу на вірність народу. Варцаба слово дотримав. Згодом збори заслухали й інших силовиків і вирішили провести за тиждень сесію облради, а також прийняли звернення, в якому засудили Януковича і уряд, вимагали повернутися до Конституції 2004 року, координувати роботу рад і адміністрацій з забезпечення життєдіяльності області. При цьому всьому постійно наголошувалося, що кров в області не потрібна і будівлі захоплювати не варто. Така собі мирна закарпатська революція.

Тим не менше, активісти таки створили колони і пройшлися маршем Ужгородом. Завітали в СБУ і змусили головного СБУшника винести і розбити портрет Януковича. Те саме хотіли зробити і в обласній прокуратурі, однак прокурор області, хоч і пообіцяв, що прокуратура з народом, але портрет президента не рвав і заяву про звільнення підписувати не захотів.

Згодом мітингувальники вирішили, що варто захопити і обласні радіо та телебачення. Там також обійшлося без мародерства, але свій пост таки виставили і вимагали від керівництва чесного ефіру.

Паралельно почали сипатися і місцеві «регіонали». Одна за одною публікувалися заяви про вихід із лав Партії регіонів спочатку нардепів-«регіоналів» від Закарпаття, потім про розпуск фракції Партії регіонів у облраді, потім в університеті від ректора з викладачами, мера Погорєлова, міських депутатів. Всі заяви стосувалися виключно того, що нема сил терпіти знущання над людьми, і розстріл мирних демонстрантів став останньою краплею.

До речі, політик Сергій Ратушняк із цього приводу зробив «регіоналам» своє саркастичне «вітання»: «Вітаю з виходом із лав партії вірних і відданих «бійців» ПР від Закарпаття, які пліч-о-пліч із бандою Балог «ЄЦ» боролися проти мене останні 8 років». До речі, ще напередодні Ратушняк закликав і самого президента піти у відставку: «Вікторе Федоровичу, кожний день при владі й кожну мить ви присвятили виключно собі й своїй сім’ї. Мільярди, якими ви заволоділи, не будуть використані ні вами, ні нащадками... Віддайте цій країні хоч одну хвилину свого життя — оголосіть у прямому ефірі про відставку і про дату нових виборів Президента, ВРУ і місцевих виборів. Більше однієї хвилини це не займе».

Ну і про деякі висновки. Революцію дійсно роблять романтики, а от плодами користуються виродки. Народ дійсно хоче очиститися від свавілля чиновників, від тотального хабарництва, від тиску силовиків і фіскальників. Однак уже зараз видно, що у нашій області на   готовеньке прийшли балогівці. Ті, що вже вдосталь накралися при всіх попередніх владах, однак навіть зараз намагаються бути при кориті. Вони використовують найбільш пафосні лозунги у найбільш потрібний час, маніпулюючи свідомістю простих громадян. Віктор Балога вчасно зорієнтувався у настроях людей і закликав народ до силового протистояння, хоча сам, звичайно ж, відсиджувався десь у комфортному тилу. Та й синів своїх навряд чи на передову відправив. Бо там вбивають і калічать. А от після успішного вирішення революції знову всядеться в зручне владне крісло і продовжить набивати приватні засіки з держказни.

Хоча… Вже зараз справжні активісти і патріоти попереджають, що нинішні події повинні навчити владу майбутню шанувати свій народ і служити йому. В іншому випадку, якщо ця нова влада вдаватиметься до тих методів, які панують в Україні вже понад 20 років, то таких чиновників уже виноситимуть із приміщень уперед ногами.