Звернення до земляків   члена Громадської Комісії з розслідування та попередження порушень прав людини в Україні (заступник голови Комісії).

Дорогі земляки !



Перебуваючи в Києві, у столиці нашої держави, борючись пліч-о-пліч з патріотами за нашу країну, висловлюю велику шану і вклоняюся тій частині Ужгородців, які мали сміливість та волю до рішучих дій з опору тоталітарному режиму та захищали свої невід’ємні права: право на свободу слова, думки, переконань, право на майбутнє України.



З усією мірою відповідальності підкреслюю, що ті поступи, які вчинені щодо так званого «захоплення адміністративних будівель» не можуть мати кримінального переслідування з боку правоохоронних органів, оскільки країна перебуває у стані повстання народу проти насилля, терору та вбивств, які вчиняються владними силовими структурами по відношенню до громадян.



З Загальної Декларації прав людини 1948 року випливає право народу на повстання, якщо права людини не охороняються силою закону. В даному разі, - ця ситуація має місце в Україні.



Ми є громадянами цієї держави і тепер, як ніколи раніше, помітним стає зв'язок між народом і владою, взаємозалежність, яка передбачає, що ми наймаємо владу для служіння нашим інтересам.



Органи внутрішніх справ, прокуратура, служба безпеки – ці не каральні органи за призначенням, це виключно органи, які повинні виконувати таку ж важку роботу, яку виконує решта населення.



В зв’язку з цим, слід вітати рішення про перехід владних структур на бік народу з застереженням: сама система влади має бути змінена докорінно. Мають бути ліквідовані корумповані суди, має бути проведена своєрідна люстрація в рядах правоохоронних органів, кожен чиновник – злочинець, або ж сам має написати заяву про звільнення, або ж його до цього треба змусити.



Не можна дозволити, щоб загибель молодих хлопців та дівчат на Майдані була марною. Тому не можна, щоб люди, які десятками років займалися корупцією і вимаганнями у Закарпатській області, використовуючи гасла Майдану, повернулася у свої крісла в затишних кабінетах органів влади.



Маю на меті наголосити також на наступному: кожен факт застосування сили до людини, яка мирно висловлювала свої погляди має бути розслідуваний і доведений до вироку суду, незалежно від статусу високопосадовця в Закарпатті. Якщо вчинено злочин проти людяності – справа буде розслідуватися на рівні міжнародного трибуналу.



Досконало знаючи менталітет своїх земляків, я б особливо хотів просити в цю важку хвилину відмовитися від відчуття зв’язаності знайомствами : якщо товариш вчиняє злочин – нехай несе кримінальну відповідальність. Допоможіть йому знайти доброго адвоката. Але не більше. Починаючи з цього принципу, ми зможемо побудувати гідну Україну.



З повагою,

Станіслав Батрин,

кандидат юридичних наук, заступник голови Комісії



(по походженню - родом з Закарпаття, Ужгород, навчався в ЗОШ № 1)



Сторінка Комісії у facebook   :   https://www.facebook.com/humanrightsua.org

Сторінка Комісії в мережі Інтернет:   https://humanrightsua.org



Довідка про Комісію:

Голова:

Василенко Володимир Андрійович, доктор юридичних наук, професор,Надзвичайний і Повноважний Посол України, суддя Міжнародного Кримінального Трибуналу з колишньої Югославії (2002-2005 рр.)

Заступник : Батрин Станіслав Віталійович, кандидат юридичних наук.

Заступник : Володимир Михайлович В`ятрович, кандидат історичних наук.


Члени :

Василенко Володимир Андрійович (Голова комісії), заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор, суддя міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії.

Березюк Олег Валерійович, голова Українського юридичного товариства, громадський діяч, правозахисник.

Шевчук Станіслав Володимирович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної Академії правових наук України, суддя Європейського Суду з прав людини ad hoс.

Зісельс Йосип Самуїлович, виконавчий віце-президент Конгресу Національних Громад України, громадський діяч, дисидент.

Сверстюк Євген Олександрович, письменник, доктор філософії, політв’язень, Учасник Ініціативної групи “Першого грудня”.

Кисіль Василь Іванович, доктор юридичних наук, професор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Козюбра Микола Іванович, доктор юридичних наук, професор, суддя Конституційного Суду України (1996-2003 роки).

Курдельчук Данило Маркович, заслужений юрист України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, член Президентської Ради Української асоціації міжнародного права.

Овсієнко Василь Васильович, член Української Гельсінської Спілки з 1978 року, правозахисник.

Басараб Михайло Миколайович, кандидат політичних наук, політолог.

Антонович Мирослава Михайлівна, доктор права, завідувач кафедри міжнародного права Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Батрин Станіслав Віталійович, кандидат юридичних наук, молодший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Омельченко Григорій Омелянович, кандидат юридичних наук, доцент, генерал-лейтенант, народний депутат України 2,3,4,5,6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010рр), Герой України.

Лижичко Руслана Степанівна, українська співачка, народний депутат України 5-го скликання, громадський діяч.

Суслова Олена Іванівна, Голова правління Інформаційно-консультативного жіночого центру
Басараб Михайло Миколайович, кандидат політичних наук, політолог

В’ятрович Володимир Михайлович, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного університету “Києво-Могилянська академія”, активіст Громадського сектору Євромайдану, директор Архіву Служби безпеки України (2008–2010).

Сірий Микола Іванович, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Левченко Катерина Борисівна, доктор юридичних наук, кандидат філософських наук, доцент, народний депутат України 5-го скликання, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна».

admin