Як відомо, рівновагу і гармонію світу забезпечують два різних начала,   дві полярні космічні сили,   що попри різну природу й очевидні суперечності народжують щось нове і прекрасне.


Аналогію із символом китайської натурфілософії у мене викликав Фортепіанний дует, що наразі входить   до світової десятки виконавців цього жанру. Отже, інь - це ужгородка Ольга Чіпак (що для нас особливо приємно), а ян – львів’янин   Олексій Кушнір. Власне, на цьому їх полярність і закінчується, бо все решта у них давно стало спільним і неподільним.

Це не лише творча, а й подружня пара. Доля посміхнулася до них ще в роки навчання у Львівській музичній академії – обидвоє   потрапили до класу знаної піаністки, народної артистки України, професора Марії Крушельницької. І попри очевидні успіхи цих піаністів як сольних виконавців, перспективних і цілком самодостатніх, Ольга Чіпак та Олексій Кушнір створюють у 1998 році фортепіанний дует. Результат не забарився: того ж року вони отримали перемогу у Міжнародному конкурсі «Рим - 98». 2001 – 2005 стали роками навчання і вдосконалення майстерності у Вищій Школі музики та театру м. Росток ( Німеччина) під керівництвом професорів Ганса-Петера і Фолькера Штенцлів. Паралельно триває переможна хода Ольги Чіпак та Олексія Кушніра музичним олімпом:  
2000-й   - II премія   «Torneo Internazionale di Musica » (Венеція, Барі),
2002-й - I премія і спеціальний приз на « Premio Seiler » (Палермо)   та I премія на конкурсі фортепіанних дуетів у Білостоці (Польща),
2003-й -   I премія на конкурсі ім. Валентино Букки «Фортепіанний дует у ХХ столітті» (Рим)   та II премія Міжнародного конкурсу фортепіанних дуетів Murray Dranoff (Майамі),
2006-й   - I премія на Міжнародному фортепіанному конкурсі в Сан-Марино.

На сьогодні імена Ольги Чіпак та Олексія Кушніра добре відомі у світі музичного мистецтва. А на теренах України   це єдиний молодий професійний фортепіанний дует, який гідно представляє державу на престижних Міжнародних конкурсах, забираючи перші призи. Зараз пара продовжує навчання у Німеччині, в аспірантурі Вищої музичної школи.   З успіхом гастролює на кращих сценах Німеччини (Konzerthaus, Берлін), України (філармонічні зали Києва та Львова), Італії (Baldini, Рим), Польщі (Шопенівська академія у Варшаві і філармонія в Білостоці ), США (Stienway,   Майамі). Обширний дуетний репертуар піаністів включає понад 50 творів для двох фортепіано, фортепіано в 4 руки і концертів для фортепіанного дуету з оркестром всіх епох і стилів.

Отже, 12 лютого, о 18.00 у Великій залі Закарпатської філармонії звучатиме МУЗИКА ДВОХ РОЯЛІВ!

Розділити своє захоплення красою та гармонією відомих мелодій вас запрошує Лауреат багатьох Міжнародних конкурсів фортепіанний дует у складі Ольги ЧІПАК та Олексія КУШНІРА (Німеччина).
У програмі: Три частини з балету "Петрушка" Ігора Стравінського, Вальс (хореографічна поема) та Alborada del grazioso («Ранкова пісня блазня») Моріса Равеля, Парафрази на теми з опери Д.Верді "Ріґолетто" Ференца Ліста, Фантазія на теми з опери Ж.Бізе "Кармен" та Фантазія на теми з оперети Й.Штрауса "Летюча миша" Абрама Чейзінса. Ведуча - Наталія ПІЦУР.

Наведемо лише цитату з публікації Якима Горака у Львівському інтернетвиданні «Поступ» після виступу цього дуету на вечорі з нагоди ювілею професора Марії Крушельницької:
«Програма охоплювала широкий історичний діапазон стилів: це і віденська класика (соната Моцарта для двох фортепіано), і ранній австро-німецький романтизм (твори Шуберта та Мендельсона для фортепіано в чотири руки), і, врешті, музика ХХ століття (Концерт для двох фортепіано Стравинського). Ці твори суто камерного звучання не потребують концертно-віртуозного блиску, розмаху, патетики. Їхні краса і складність водночас -- у дотриманні ювелірності, точності й тонкості штриха, у звучанні зворушливо-простому, лірико-експресивному, наповненому розкішним багатством мелодій… За більш виразної подачі тематизму на перший план завжди виходить раціональна Ольга, тоді як пристрасний і емоційний Олекса шляхетно "переховується" у фактурі, створюючи естетичне "обрамлення" звучання. Образна рельєфність мала міцний фундамент у технічній вишколеності і напрацюваннях, з яких відразу пізнається рівень майстерності. Лише музиканти здатні зрозуміти, якої сценічної стабільності потребує синхронне виконання на двох інструментах пасажів паралельними інтервалами у швидкому темпі чи капризної мелізматики моцартівської сонати, чи Стравінського напам'ять!»

admin

За матеріалами Таїсії Грись