Огляд редакційної пошти.

СІМЕЙНИЙ КОНФЛІКТ ЧЕРЕЗ РЕСТОРАН

Ця розповідь — від ужгородки Мар’яни Німенко — про один із ресторанів на вулиці Івана Франка в Ужгороді, власниками якого є Наталія Бровді та громадянка М. (ім’я не вказується). Будували заклад мама пані Мар’яни зі своїм рідним   братом. За словами авторки,   раніше це був сімейний бізнес: вони разом оплачували податки, комунальні послуги, ремонтні роботи. У травні 2012 року Наталія Іванівна отримала позов до суду щодо справи — поділ спільної сумісної власності. Йдеться про поділ автомийки і ресторану.

«Наші партнери забажали, щоб суд виніс рішення, згідно з яким одні стають власниками мийки, інші —   ресторану. Відтак Наталія Іванівна мала стати повноправною господаркою автомийки, а партнерам відходить ресторан. Але експертна оцінка цих об’єктів несумісна в ціновій категорії», — йдеться у листі.

Вона додає, що неодноразово викликала міліцію: заяву приймали, фіксували звернення, але на цьому все й закінчувалося, мовляв, це господарські непорозуміння. Але вона переконує, допоки немає рішення суду, її родина має однакові права на утримання і ведення господарської діяльності. Суди можуть тривати роками, але ж усім потрібно заробляти гроші. Утім, сім’я пані Мар’яни цього робити поки що не може. У своєму листі вона вказує, що кілька разів намагалася потрапити до приміщення, на яке має законні права (є всі необхідні документи), але жодного разу їй цього не вдалося.

Від редакції: Видання також одержало відповідь від іншої сторони. У нашому розпорядженні є документи, які спростовують ряд тверджень авторки листа. Справа носить виключно родинно-фінансовий характер протистояння і не несе суспільної значимості, тому прохання у подібних ситуаціях звертатися виключно до суду.

ЗАКАРПАТСЬКА ВЛАДА МАЄ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТИ ЗНО

Редакція продовжує писати про ситуацію зі ЗНО в Закарпатті. Саме Володимир Мерцин, керівник видавничого проекту «Закарпаття автентичне», та відомі науковці, митці, представники громадськості звернулися у відкритому листі до обласної влади з пропозицією фахово проаналізувати результати ЗНО в Закарпатській області. У зверненні йдеться, що в області ситуація з результатами ЗНО є однією з найгірших у країні. Так, за результатами з таких предметів, як українська мова та література, історія України, російська мова, закарпатські випускники показали найгірші результати. Загалом кожен сьомий випускник не зміг пройти ЗНО.

У минулому номері ми писали, що проблемні питання шкільної освіти на основі результатів зовнішнього незалежного оцінювання розглядали на засіданні постійної комісії обласної ради з питань освіти. Представники Департаменту освіти, науки, молоді та спорту ОДА повідомили, що відповідальність за такий стан справ — на керівниках навчальних закладах. Так, на Ужгородщині 85 % учнів шкіл при комплексній перевірці не підтвердили виставлених оцінок. Ба, більше, розходження інколи становило 8—10 балів. Нерідкими були й випадки, коли учні, що отримали «золоті» медалі, не змогли в ході тестування отримати мінімальні 124 бали. Найгірша ситуація з результатами тестування на Тячівщині та Рахівщині.

Цього разу пан Володимир написав у соціальній мережі Facebook: «Виконавча влада в особі Департаменту освіти ОДА спробувала спустити все на гальмах. Однак представницька влада ігнорувати громадськість, авторитетних і відомих закарпатців, своїх же депутатів, причому як провладних так і опозиційних, не наважилася. Керівництво облради вирішило   обговорити питання на освітянській комісії».

Він розповідає, що свою позицію виклала в. о. керівника Департаменту освіти ОДА Маріанна Кляп (сьогодні освіту очолює Михайло Мотильчак), яка, за словами Мерцина, вважає, що влада робить усе можливе і не є відповідальною за ситуацію зі ЗНО. Цю ж позицію підтримують ЗІППО та деякі з членів депутатської комісії, які вважають, що за результатами ЗНО не можна говорити ні про рівень шкільної освіти в Закарпатті, ні про рівень знань школярів. Також пан Мерцин додає, що на засіданні відбулася гостра дискусія, яка, втім, носила конструктивний характер і тривала близько двох годин. Як зазначив голова комісії Микола Вегеш: «Такого рівня дискусії на комісії за діяльності цього скликання ще не було жодного разу».

В. Мерцин пише, що загалом на комісії було ухвалене рішення продовжити збір інформації про бачення проблем шкільної освіти різними категоріями суспільства, причетними до освітянського процесу, створити комісію для глибокого аналізу ситуації, було підтримано доцільність проведення соціологічних досліджень у шкільній галузі, а також визнано центральною дієвою особою всіх процесів у даному напрямку Департамент освіти ОДА за активної підтримки і контролю з боку Закарпатської обласної ради.

Стало відомо, що це питання буде розглядатися і на засіданні президії обласної ради.

«У принципі, я особисто вважаю, що громадськість разом із депутатами домоглися цілком конкретних результатів, а далі все вже залежатиме від наявності волі, в тому числі політичної, і можливостей влади, у тому числі інтелектуальних. Щира вдячність всім, хто виявив особисту підтримку ініціативи! Якщо не зараз, то в найближчому майбутньому нічого конкретного робитися не буде», — підсумовує активіст.

ПРО ЧЕРГУ НА ЛІКИ З ШОСТОЇ РАНКУ ТА МОЛОЧНІ ПРОДУКТИ, ЯКІ ПРОДАЮТЬ НА ЗЕМЛІ

До редакції надійшов лист від Т. Сергієнко та А. Іванової, він також адресований губернаторові Закарпаття Василеві Губалю. Наводимо кілька цитат. Спочатку — про видачу ліків.

«Аби одержати номерок до ендокринолога, треба зайняти чергу о 7-й ранку, а то і раніше. Щоб отримати дешеві цукрознижувальні ліки, хворим доводиться приходити о 6-й ранку. Так було 19 вересня, у черзі було близько 150 пенсіонерів — інвалідів після інфаркту, інсульту та інших хвороб».

Також пишуть автори і   про лікарів: «Лікарі міняються — міняються і порядки та дисципліна. Раніше хворі йшли на прийом до лікаря, їм видавали ліки під розписку в журналі протягом місяця. Просимо видавати нам ліки у лікаря, як це було раніше. Медики приймають пацієнтів щоденно, а таблетки видають раз на місяць, але не відомо, коли саме це має відбуватися — щоразу треба телефонувати в аптеку».

Також читачі згадують про антисанітарію на ринку на вулиці Белінського в Ужгороді: «Раніше на базарі овочі, молочні продукти продавали на спеціальних столах, на яких було покриття, а зараз продавці промтоварів цілком витіснили продовольчу продукцію. Молочні продукти продають на брудній землі, де гуляють коти і собаки, де болото та сміття. На ринку продають розливний алкоголь, то для них місце знаходиться. А ще на базарі повно ям, наповнених водою і закритих дошками. У крайніх рядах багато зайвої тари, сміття, що ніким не прибирається. Просимо, щоб усі промислові товари та ганчірки закордонні перевезли на ринок «Кірпічка», де для цього є багато порожніх кіосків».  

Листи оглядала Евеліна Гурницька