Ексклюзивне інтрев’ю газеті «РІО» відомої української співачки
напередодні концерту в Ужгороді.

Можливо, для когось заголовок статті здасться нескромним. Але коли йдеш вулицями міста і бачиш зовнішню рекламу ланкою: «Юля—Юля—Юля—Білик—Свобода—Свобода—Свобода—Білик», доходиш висновку — президенти міняються, Білик залишається. «Bilyk Forever», як писали колись на майках її друзі-прихильники.

Здається, над нею не владний час. Або у будь-якому разі вона з ним дуже вдало бореться. І поки що перемагає. Новий альбом «Світанок» — краще тому підтвердження. 19 треків, Іра Білик у чудовій творчій і зовнішній формі. Здається, вона вже знайшла свій шлях. Але водночас така людина, така жінка, такий артист все одно в пошуку.

— Коли нарешті побачить світ на якомусь носії проект «Без гриму»?

— Оскільки це проект для справжніх прихильників, то його доведеться почекати. Це буде та Ірина Білик, яку мало хто знає. Спочатку я думала, що це буде просто тихий концерт «для своїх», де я справді буду без гриму. Але потім з’явилася ідея розширити це все під цілий проект і навіть ті пісні, які вже були опубліковані («Счастье», «Коробочки», «Туфли»), були навіть підписані «Без гриму», а не Ірина Білик. І навіть у кліпі я не з’являюся. Але дочекайтеся. Який же це буде сюрприз, якщо я вам усе розповім.

— А на якій стадії запуск ваших персональних парфумів?

— На моєму офіційному сайті вже скоро зможете їх замовити, а продаватися вони будуть виключно на концертах і дуже в обмеженій кількості. Максимум 10 упаковок. Це спеціально така стратегія, якщо їх купуватимуть у великій кількості, це ж неправильно, щоб усі жінки пахли однаково. Повинен бути ексклюзив.

— Є династії артистів (Пугачова—Орбакайте, Хуліо Іглесіас—Енріке Іглесіас, Богдан Ступка—Остап Ступка), але також є дуже   багато успішних співаків і співачок, які не бажають своїм дітям своєї професії і всіляко остерігають їх йти своїми стопами. В цьому сенсі, яке майбутнє ви бажаєте Глібові?

— Насправді я вважаю, що він сам повинен визначитися. І моє завдання як матері — не заважати йому. Нехай він у якийсь момент сам прислухається до себе і у цей момент потрібно, щоб його внутрішній голос був почутий ним самим, без зайвих перешкод.

— Глядачі пам’ятають вас як прекрасного і грамотного наставника учасників проекту «Битва хорів», перед цим ви були куратором однієї з «Фабрик зірок». Чи плануєте яку-небудь продюсерську діяльність у майбутньому?

— Ви знаєте, всьому свій час. Зараз у мене такий стан, такий настрій — зайнятися собою. Я відчуваю у собі наразі ці сили, в мене купа нових ідей саме для Ірини Білик. Ще дуже багато чого з планів навіть не реалізовано. Але коли я відчую, що мій досвід комусь потрібен, що від моїх знань чиясь доля артистична може скластися краще, звісно ж я це реалізую.

І вже завдання артиста-по¬чатківця правильно скористатися цим досвідом. Я пам’ятаю, коли мені було 25, дуже ретельно слухала тих, кого я поважаю. Я дуже вдячна за поради, які мені давала Софія Михайлівна Ротару у той час. Але це ж не означає, що я слідую її стилю, її манері виконання. У кожного свій шлях. Або, скажімо, нещодавно в програмі каналу «Інтер», присвяченій мамам, я виконала пісню з репертуару чудової і незрівнянної   Валентини Толкунової. Та це не означає, що я копіюю її образ.

— В Україні періодично пробують реанімувати «Червону руту» або навпаки зародити якісь аналогічні конкурси та фестивалі. Чи вважаєте ви, що вони потрібні? Або молоді таланти в майбутньому повинні шукати собі дорогу, швидше, в форматі Х-фактора або «Голосу країни»?

— От мені цікавий підхід — або ми випускаємо зірок у такий спосіб, або якось інакше. Це некоректний вибір. По-перше, не забувайте, що це живі люди, це не продукт. А по-друге, будь-який шлях, завдяки якому творча людина знайде себе, — хороший. Ви ж можете посадити квітку в полі, а можете вдома в горщику. Якщо у неї   є талант, вона все одно проросте.

— А що таке талант?

— Талант — це я (сміється. — Ред.).

— А краса?

— Це мої подруги.

— Ви зараз замислюєтеся вже про наступний альбом?

— Знову ж таки, як казала одна мудра людина, «Все — мистецтво можливого». Відбувається все так, як відбувається. Як Бог дає врешті-решт. Можливо, мені би хотілося випустити якусь концептуальну роботу, як це було з альбомом «Фарби» чи «Ома», але давайте зачекаємо. Не забувайте, що Інтернет вносить свої корективи в цю роботу. Причому досить суттєві.

— Якщо чесно, вірили ви колись в те, що ваші пісні будуть співати інші артисти? І як ви оцінюєте те, як вони заспівали вашу пісню?

— Все відносно. Артист повинен самовиразитися і я як автор повинна поважати, як вони це зробили. Питання смаку кожного глядача і особливості його сприйняття, особисті переживання — як ви оціните цю роботу. Я чула десь, що порівнюють моє виконання пісні «Снег», із тим, як її виконує Філіп Кіркоров. Але це настільки необ’єктивно... Філіп же ці всі переживання пережив сам, вибачте за тавтологію. Важко сказати. Ревнощів творчих у мене нема.

— Як ви себе почуваєте поза «Мама мюзик»? Як ви оцінюєте свої перші самостійні кроки без Нікітіна (нагадаємо, співачка з 1 червня пішла від свого продюсера, з яким працювала 20 років. — Ред.)?

— Запитайте мене про це через рік.

— Яке шоу у вашому житті вам не вдалося зробити? Виною тому відсутність гідних грошових вливань або творчого потенціалу в Україні? І яке шоу в майбутньому хочете зробити — це мають бути декорації, екрани та феєрверки або камерні концерти, інтимне спілкування з глядачем?

— Краще моє шоу — завжди буде попереду.

Як можна артисту працювати далі, якщо він усвідомлює, що своє «краще» він уже зробив?

Можливо, мені хотілося би спробувати себе в іншому амплуа — це інша річ.

А що стосується концертів, то я із задоволенням виступаю у форматі «творчого вечора» — з читанням віршів і відповідями на запитання. Зазвичай, такі концерти для своїх або для тих людей, які цього потребують, це не комерційні заходи.

— А як починається ваш день?

— Зі склянки води і з Facebook. Я прокидаюся досить рано, що непритаманне нашому братові. Не забувайте, що в мене син і я особисто готую для нього сніданок.

— А який ваш улюблений час доби?

— Думаю, як і для більшості людей — це вечір. Це коли ти нарешті після усіх справ приходиш додому, бачиш свою сім’ю, своїх близьких, можеш посидіти з друзями, приділити час синові.

— Любите гостей?

— Обожнюю. Усі знають, як я люблю «посиденьки».Люблю, коли приїжджають родичі. Але. Все добре в міру. В мене вдома є диван і я знаю точно, що він не розкладається. Тобто залишитися на ніч — жодного шансу. А так, приходьте.

Я навіть віднедавна почала частувати гостей стравами, приготовленими за своїми рецептами. Відмінність їх у тому, що я повністю вигадую приготування сама. Головне, щоб інгредієнти органічно поєднувалися. І таких рецептів уже назбиралося на кулінарну книгу. Я справді думаю, що я її випущу.

— То можете поділитися своїм фірмовим рецептом?

— «Рибний мус від Ірини Білик». Берете малосольну сьомгу або навіть сардину, додаєте твердий сир, часник і вівсянку, зварену на молоці, все перемішуєте в блендері. Це така смакота! Подаєте це разом із чорними сухариками, просто запеченими у духовці. Дуже смачно! Коли до мене приходять друзі, то поки вони цю страву не з’їдять, доти не заспокояться.

P. S. Єдиний концерт Ірини Білик в Ужгороді відбудеться 29 жовтня в облмуздрамтеатрі.

Наталія Каралкіна