А система середньої освіти потребує негайних змін.

Щороку напередодні, під час і після проведення зовнішнього незалежного оцінювання соціум активно дискутує навколо рівня знань наших школярів. Для Закарпаття це і незручна тема, бо ми наразі пасемо задніх за результатами ЗНО. Принаймні за минулорічними показниками. Редакція натрапила у соціальній мережі Facebook на історію мукачівця, члена Національної спілки журналістів Володимира Мерцина, який хоча би віртуально намагається привернути увагу чиновників-освітян і депутатів до низького рівня шкільної освіти у краї, що публічно на всю країну відображають результати ЗНО.

ХТОСЬ МАЄ БУТИ ОСТАННІЙ, АЛЕ ЧОМУ ЗАКАРПАТТЯ?

Пан Мерцин апелює до минулого, тобто освіти минулого — свого часу вступив до Військово-медичної академії у тодішньому Ленінграді. На 120 студентів курсу з Закарпаття було четверо — по двоє з Мукачева і Ужгорода. Всі успішно закінчили один із найкращих вузів колишнього СРСР. І в подальшому закарпатці навчалися в цьому вузі. Відтак чоловік вважає, що тоді шкільна освіта Закарпаття була цілком конкурентоспроможною. Однак зараз відчуття проблем у сучасній шкільній освіті є у багатьох, а для оцінки її якості достатньо ознайомитися з об'єктивними даними, себто, результатами ЗНО . Пан Мерцин у своєму дослідженні обрав для цього відсоток тих, хто не набрав мінімальні 124 бали, та тих, котрі набрали понад 180 балів. Виявилося, цього цілком достатньо для об'єктивної оцінки стану шкільної освіти на Закарпатті. Йдеться про минулорічні результати, оскільки у 2014 році ЗНО ще не завершилося.

«Не буду перелічувати всі предмети, виділю тільки ті, де найгірші результати серед регіонів (тобто 1-ше місце по країні серед тих, хто не набрав мінімальні 124 бали): математика, українська мова, історія України, біологія, хімія, німецька мова; друге місце — з англійської мови та географії. Тож маємо тотальне і одноосібне лідерство Закарпаття в масштабах України. Я розумію, що хтось повинен бути і останній, але чому саме Закарпаття і зі всіх предметів, що означає системність проблеми — потребує відповіді», — пише для своєї аудиторії пан Мерцин.

Рівень аутсайдерів підтверджується, якщо виділяти процент у сегменті 180—200 балів (200 — максимальна оцінка), то закарпатські школярі, відтак і їхні вчителі знизу — всі цифри нижчі за середні по державі, найчастіше опиняємося на 19-й сходинці (українська мова, історія України, математика, всесвітня історія). Якщо низькі місця з української мови ще можна пояснити національними школами, то проблеми з інших предметів, практично по всіх, треба шукати в інших площинах.

«До речі, цікаво подивитися ці ж дані по районах і містах Закарпаття. Можливо, зробити і детальніший аналіз, але в області є достатньо чиновників в управліннях та відділах освіти, в методкабінетах... І головне, вважаю, що діти не винні в цих показниках — не можуть же наші закарпатці бути найслабкішими зі всіх предметів. До речі, в наших сусідів (Львівська та Івано-Франківська області) ситуація дзеркальна — чи діти розумніші або вчителі професійніші?» — зазначає небайдужий мукачівець.

Чоловік вважає, що наші діти менш конкурентоспроможні на старті в систему вищої освіти. А якщо врахувати, що закарпатці з високими балами їдуть навчатися в інші регіони, то і, як би нам того не хотілося, студентський контингент у нас, у Закарпатті, об'єктивно гірший. І він же наголошує: якщо наші керівники, експерти, в першу чергу ті, які перебувають на державній службі та отримують зарплату в галузі освіти, не зможуть зробити адекватних висновків, то ситуація буде погіршуватися, а закарпатських дітей шкода.

Наразі Володимир Мерцин намагається якомога ширше поширити інформацію, бо ж річ не лише в негативному іміджі Закарпаття, а йдеться про глобальніше, якби це банально не звучало, що якісна освіта — достойне майбутнє нації. Інша річ, що комусь це може бути невигідно й непотрібно...

«Я зі свого боку все одно буду послідовно поширювати цю інформацію і привертати увагу громадськості до проблеми, поки влада і відповідальні особи не візьмуться за її вирішення або доведуть, що проблеми не існує, а моя аргументація хибна. Можу зауважити, що син навчається на першому курсі вузу і в мене є достатньо часу, щоб спробувати разом із усіма зацікавленими людьми області змінити ситуацію, поки, якщо дасть Бог онуків, онуки не підуть у школу», — розповідає про свої наміри користувач мережі.

КОНКРЕТНІ ЦИФРИ

Під «освітнім» записом у соціальній мережі розгорілася дискусія, у якій місцеві наводили свої аргументи, чому так гальмує середня освіта області.

Закарпатський соціолог Олександр Пелін вказує: якщо подивитися загальну картину по тих, хто не набрав 124 бали, то можна зробити два висновки: по-перше, закарпатські учні погано знають мови: німецьку, українську і російську; по-друге, багато закарпатців не отримали права подальшого навчання з хімії, біології, історії України та математики. Альтернативою «закарпатському провалу» є не Львів і навіть не Київ, а Севастополь. Там у дітей мінімальна кількість провалів. Чому?

«Моя гіпотеза — севастопольські діти успішніше складають іспити, тому що бачать більше можливостей працевлаштування за обраною спеціальністю. Але це висновки в першому наближенні. Питання треба вивчати всебічно, не гадати на кавовій гущі, а наводити аргументи», — висловлюється Пелін.

Є і аргументи мовою цифр: регіональні дані про абітурієнтів, які отримали менше за 124 бали за шкалою 100—200 балів:

ТЕСТ ІЗ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ: найгірше Закарпаття — 14,32 %, найкраще Київ — 5,04 %.

ТЕСТ ІЗ ХІМІЇ: найгірше Закарпаття — 13,0 %, найкраще м. Севастополь — 4,96 %. ТЕСТ ІЗ БІОЛОГІЇ: найгірше Закарпаття — 12,67 %, найкраще м. Севастополь — 4,72 %.

ТЕСТ ІЗ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ: найгірше Закарпаття — 10,42 %, найкраще Волинська область — 5,37 %.

ТЕСТ ІЗ МАТЕМАТИКИ: найгірше Закарпаття — 9,66 %, найкраще м. Севастополь — 4,0 %.

ТЕСТ ІЗ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ: найгірше Київська область — 13,19 %, Закарпаття — 10,63 %, найкраще м. Севастополь 2,38 %.

ТЕСТ ІЗ ФІЗИКИ: найгірше Хмельницька область — 10,75 %, Закарпаття — 7,49 %, найкраще Київ — 3,79 %.

ТЕСТ ІЗ ГЕОГРАФІЇ: найгірше Одеська область — 13,53 %, Закарпатська — 13,2 %, найкраще Волинська область — 6,81 %.

ТЕСТ ІЗ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: найгірше Миколаївська область — 12,40 %, Закарпаття — 9,65 %, найкраще м. Київ — 5,71 %.

ТЕСТ ІЗ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ: найгірше Закарпаття — 15,00 %, найкраще Херсонська область — 2,38 %. ТЕСТ ІЗ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ: найгірше Житомирська область — 20,9 %, Закарпатська — 14,29 %, Тернопільщина — 3.03 %.

ТЕСТ ІЗ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ: найгірше м. Севастополь — 15,79 %, Закарпаття — 8.4 %, найкраще — Харківська область — 5,42 %.

ЦІНА ЗОЛОТА

ЗНО фактично знецінює золоті медалі школярів. Медаль — уже більше сувенір на пам'ять після школи, радість родині, однак далеко не показник якості знань учня. Гонитва триває, але не в той бік. Допоки учні намагаються часом устигнути всюди й бути у всьому на «5», вони, як і їхні батьки, можуть забувати про пріоритети, себто про власний освітній профіль, із яким можна йти у вищу школу. Якось одна з нардепів у приватній розмові з «РІО», розповідала історію, коли дівчинку-відмінницю розумницю з відмінним атестатом не прийняли до американського вузу. Причина — невміння розставляти пріоритети, адже не можливо бути у всьому кращим, не універсальність у ціні, а конкретні знання з предметів, які допоможуть у майбутній професії.

Минулого року редакція аналізувала тенденцію невідповідності результатів навчання, відображених в оцінках та кількості медалістів, із результатами ЗНО в Ужгороді. А один із учасників дискусії у Fасеbоок вважає, що ця тенденція особливо помітна в маленьких населених пунктах, особливо у районах, де дуже відчутні родинно-свояцькі відносини в громаді. На жаль, там «добра оцінка» — це не мірило рівня знань школяра, а вияв поваги та взаємовдячності між батьками та педагогами. Люди не усвідомлюють, наскільки велику шкоду вони завдають своїм дітям. Уявіть психологічні травми дівчинки чи хлопчика з сільської школи, де вони були відмінниками, отримали золоті медалі, а результати ЗНО в них низькі! Тим більше, що доступ до цих результатів є вільний, а отже про це стане відомо багатьом. А потім — навчання у ВНЗ, де також вони пастимуть задніх.

Питання, звісно, фінансове, сьогодні складно підготуватися до ЗНО без допомоги репетитора, який дуже часто є і вчителем школяра у школі. Вочевидь, у школі недостатньо вчать, аби дитина могла успішно скласти тести без платних уроків.

ЗМІНИ В СЕРЕДНІЙ ОСВІТІ НАСТАНУТЬ ПІСЛЯ УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ «ПРО ВИЩУ ОСВІТУ», НАД ЯКИМ ПРАЦЮЮТЬ ІЗ... 2009 РОКУ

Інтернет-видання УНІАН опублікувало статтю проректора Українського католицького університету Павла Хобзея, який чітко окреслює, що варто змінити в системі середньої освіти, а також аналізує нововведення Міністерства щодо середньої освіти.

Власне, наприкінці травня Міністерство освіти і науки України видало наказ про запровадження змін у типові навчальні плани для учнів 5—11 класів. Цей крок, на думку проректора, є своєчасним, оскільки саме зараз відбувається попередня тарифікація вчителів. Кожен педагог, який йде у відпустку, повинен розуміти, на яку кількість годин може розраховувати в наступному навчальному році. Проте зміни, які ввело Міністерство, не вирішують основних проблем середньої школи, але очікувати миттєвої реформи не варто.

Щодо змін, які зараз внесені, то, на думку Хобзея, це реакція на поточні події. У навчальних планах додали 0,5 години в тиждень на предмет «Захист вітчизни». Проректор не впевнений, що цим кроком досягнемо очікуваного результату, тим паче в освіті більше залежить від того, хто викладатиме предмет, і меншою мірою важать програма і час. Проте коли у країні йде війна, готувати учнів до захисту вітчизни треба. Це питання більш політичне, ніж педагогічне.

Наступне нововведення — Міністерство відмінило обов'язковість запровадження вивчення другої іноземної мови. Загальноосвітні школи в Україні (мова не йде про спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземної мови, гімназії, ліцеї) не забезпечують належний рівень знань хоча б однієї іноземної мови. Особливо це стосується шкіл у сільській місцевості, а їх — більшість.

«Якщо ми не навчили дітей англійської, а вже починаємо вчити німецької чи французької — результат буде нульовий», — впевнений автор статті.

На думку Хобзея, потрібно подолати багатопредметність і збільшити тривалість навчання, тобто повернутися до 12-річної середньої освіти і збільшити тривалість навчального року. Він акцентує, що багатопредметність не вмотивовує учнів учитися. Предмет, який читається раз чи півтора разу на тиждень — гроші на вітер. Це для тарифікації вчителя, не для учня. У семестрі учні повинні мати не більше 7 предметів, частина яких має йти за вибором учня. Для цього потрібно підготувати нові програми, надрукувати нові підручники, підготувати вчителів і зрештою батьків. Залишається невирішеним питання 12-го класу та й тривалості навчального року. За кількістю годин, які учні проводять у школі, ми значно відстаємо від інших країн. У таких умовах важко бути конкурентоспроможним. Або стає необхідним компенсувати цей час у репетиторів, що і відбувається...

Підготувала Евеліна Гурницька