Огляд редакційної пошти.

Редакційна пошта «РІО» нагадує і давно забуті цінності справжнього листування на папері. Саме ті листи, які приходять традиційною поштою, дуже часто є справді щирими, у них відчувається виваженість і є та людська простота, якої десь бракує у електронних листах. «РІО» публікує чергову добірку листів, чекає на нові, аби цим допомогти читачам у їхніх ситуаціях, викласти їхні ідеї та показати, чим зараз живуть закарпатці.

МЕШКАНЦІ ІРШАВЩИНИ ПЕРЕПЛАТИЛИ ЗА ГАЗ ПО 180 ГРИВЕНЬ?

На Іршавщині працівники газового господарства   під приводом заміни лічильника списують на людей тисячі кубів газу? Так у своєму листі до газети припускає мешканець Іршавщини Михайло Черничко. За його словами, ця проблема стосується особливо людей сільської місцевості, у яких старі котли і газове обладнання. Громадянам одного з сіл Іршавського району працівники газового господарства   під кінець зимового періоду зняли лічильники для перевірки. Найбільше від їхньої «весняної акції» постраждали пенсіонери, яким не були доведені умови використання газу без лічильників. Таким чином, зараз люди змушені сплачувати за газ, який вони не використали.   У березні на Закарпатті було тепло, майже +20 °С,   рідко в кого у житловому будинку   був включений газ. Однак дехто цим скористався   та прикрився Постановою КМУ від 9.12.1999 № 2246, перекривши за рахунок стареньких свої борги, тобто при нарахуванні оплати за березень споживачі газу оплатили більше за 10 днів без лічильника, ніж за 20 днів із лічильником. Тим більше, при розрахунках взято середній показник за зимовий період, а не середньомісячний, як вказано в Постанові КМУ. Майже кожний селянин, у якого було знято лічильник для перевірки,   позбавився по 150—180 гривень.

«Прикро те, що у проблему ніхто не бажає вникати. Люди звернулися до ПАТ «Закарпатгаз», потрібно було майже два тижні чекати, щоб отримати відповідь на скаргу.   Людина, якій було доручено розглянути скаргу, в телефонну трубку кричала завчені фрази, що їй уже набридло всім пояснювати, то пропонувала звертатися за іншим телефоном, то її на робочому місці не було і її колеги шукали, — йдеться в листі. —   У результаті довелося вже скаржитися вищому начальству цієї працівниці, але   суть скарги так ніхто з них і не розглянув, а просто відписалися стандартною відповіддю, де зробили виписку з   Постанови КМУ і запевнили, що вони все правильно порахували»...

Пан Черничко особисто рекомендує, мовляв, коли до вас прийдуть працівники газового господарства, краще хай усі газові прилади, які є у вашому будинку, вони опломбують у присутності свідків, інакше халепи не оминути.

УЖГОРОДЦІ ПОТЕРПАЮТЬ ВІД СТИХІЙНОЇ ВАНТАЖНОЇ АВТОСТОЯНКИ, А ВЛАДА «ВІДПИСУЄТЬСЯ»

До редакції «РІО» надійшов лист від мешканців вулиць Шумної та Острівної в Ужгороді. Їхня проблема — будівництво АЗС під вікнами їхніх осель. З початком будівельних робіт життя людей набуло нових складнощів і у своєму листі до Ужгородської міської ради вони просять створити умови проходу й заїзду до їхніх будинків із боку Шумної. Наразі проїзна частина до будинків та прилеглий тротуар розкопані, жодних попереджувальних знаків нема, а, до речі, в цих будинках мешкає багато малечі.

«Але найбільше нас тривожить неофіційна автостоянка саме на проїзній частині заїзду до будинків вантажних автомобілів, які чекають клієнтів для перевезення вантажів у робочий час, та легкових автомобілів, власники котрих залишають їх, допоки самі обідають у їдальні Ужгородського ФМК, — скаржаться ужгородці. — Трапляється, коли не тільки нема можливості проїхати на власному автомобілі, а й пройти».

Автори листа вірять, що відповідні служби встановлять кілька знаків заборони автостоянки, а також буде огороджена відповідна територія, себто паркування проводитися тут не буде.

Такий самий лист ще в серпні 2013 року надійшов до Ужгородської міськради, відтак люди отримали фактичну відписку:

«На ваше колективне звернення стосовно заборони стихійної автостоянки вантажного автотранспорту повідомляємо, що 20.09.2013 дане питання було розглянуте робочою групою у складі представників відділу транспорту, державних закупівель та зв’язку, Державтоінспекції та відділу держтехнагляду з обстеженням можливості відповідного обмеження. Робочою групою попередньо погоджено заборону автостоянки. Після розроблення відповідної схеми організації дорожнього руху питання буде винесене на затвердження чергового засідання комісії з безпеки дорожнього руху та координації роботи автотранспорту».

Однак стихійна автостоянка досі є, а людям нема нормального комфорту. Вочевидь, тут мають проводити перевірку відповідні органи.

ХУСТ: ЗАКИНУТИЙ ПУСТИР ... ІМЕНІ ГЕРОЇВ МАЙДАНУ

У газету написав мешканець Хуста Д. Скрип. Його лист стосується двох питань. Він вважає, що ліквідація привілеїв депутатам Верховної Ради щодо транспортного забезпечення і санаторного оздоровлення — крок у правильному напрямку, але цього замало. Автор листа пропонує прив’язати зарплату і пенсії чиновників до мінімальних зарплат і пенсій громадян. На його думку, коефіцієнт 10 має бути максимальним для найвищої посади — йдеться про президента. Тоді його зарплата за нинішніх умов становитиме 13 тисяч гривень на місяць, а зарплати всієї, майже 250-тисячної чиновницької раті мають зменшуватися залежно від рангу. Пан Скрип наполягає, будь-яка матеріальна допомога чиновникам має бути відмінена, бо вони не є найбіднішою верствою населення. Аналогічно мають бути перераховані й пенсії всіх привілейованих груп пенсіонерів, VIP-пенсії мають бути відмінені, а пенсії нараховуватися всім громадянам за єдиним законом. Тільки в такому разі можна буде говорити про соціальну справедливість у суспільстві.

Також читач згадує локальну політику.

«Важко збагнути, чим керувалися депутати Хустської міськради, назвавши роками закинутий пустир парком імені «Героїв Майдану». Мабуть, бажання хоч чимось виділитися взяло гору над реальністю в цих людей.   Так і хочеться сказати тим слугам народу: «Спочатку спроможіться привести до ладу цей пустир, а потім змінюйте його назву».  

Також пан Скрип очікує на майбутнє обговорення цих питань.

НЕ ЗА ПОРОШЕНКА Й БАЛОГУ ВМИРАЛИ ПАТРІОТИ

До редакції вже після виборів Президента України надійшов лист від мукачівця А. Качура, який висловив думку, яка була би актуальніша до 25 травня, тим не менше подаємо її.

«Пам’ятаєте, як Балога нав’язував нам Медведчука та Суркіса, як зганяли на мітинг на захист Кучми, коли був касетний скандал. Потім був Ющенко з «руками, що нічого не крали» й гаслами «геть банду Януковича», а у 2010 році — вже Янукович «чесний» і «листи щастя» кожному закарпатцеві від Балоги за Януковича», — йдеться в листі.

Автор міркує, мовляв, чи несе відповідальність Віктор Балога за те, як розграбована держава тим, за кого Балога агітував у 2010 році й примушував бюджетників агітувати. Пан Качур переконаний, якщо Балога нав’язував Порошенка, то на той момент уже виторгував собі грошову посаду, бо при кожній владі він при ділі (саме Балога представляв Порошенка в Закарпатті, а не представники УДАРу, як це було на загальноукраїнському рівні. — Ред.).

«Не за них умирали патріоти. У Порошенка лозунг: «Жити по-новому — красти по-старому». Ніяких змін на покращення для нас олігарх-мільярдер не принесе. До бандитизму на Сході України доклав руку Балога, який агітував за зека-рецидивіста, разом із Порошенком працював у уряді Азарова. А тепер вони демократи», — зазначає читач.

ЧОМУ ГАЛЬМУЄ КАЗНАЧЕЙСТВО?

Постійна читачка «РІО» і найактивніша дописувачка пані Клара Кевер цього разу зацікавилася функціями Державної казначейської служби України.

«Дедалі більше читаю і чую про те, що на рахунку є досить великі суми, але їх не можуть використати, виплатити зарплату, розрахуватися за виконану роботу, використати гроші для розвитку села тощо, бо казначейство не дозволяє зняти гроші або їх переказати. Один підприємець розповідав, що він не може оплатити виконану роботу, бо Казначейство зайняте більш важливими для країни справами і не має часу дати дозвіл на зняття грошей. Він мусить чекати, поки дійде до нього черга, — пише Клара Людвіківна. — Мене цікавить, що це за орган, кому підпорядкований, за якими законами працює, на що має право? І взагалі, для чого у країні такий орган?»

Від редакції. Журналісти не надають довідкову інформацію, а газетної площі бракує, аби виділяти її на роз’яснення про діяльність певних відомств, однак наведемо кілька пунктів із веб-порталу Державної казначейської служби України щодо певних функцій цієї установи. Всю інформацію можна знайти на відповідному сайті (http://treasury.gov.ua/main/uk/index).

Казначейство України відповідно до покладених завдань:

1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій із коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів;

2) управляє ліквідністю субрахунків єдиного казначейського рахунка;

3) за погодженням із Мінфіном України залучає на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунка для покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та для надання середньострокових позик місцевим бюджетам;

4) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду;

5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Іншу необхідну інформацію слід шукати на відповідній Інтернет-сторінці.

ЩЕ ПРО ІСТОРІЮ НАЗВ ВУЛИЦЬ УЖГОРОДА

Тема назв вулиць Ужгорода останнім часом була чи не найпопулярнішою в «РІО», а також мала високе відвідування на сайті газети (www.rionews.com.ua). До редакції досі надходять листи щодо походження назв вулиць. У минулому огляді ми друкували листа Василя Рега, корінного ужгородця, викладача УжНУ, який хоче внести деякі поправки до того списку, який публікувала редакція. Подаємо ще кілька цитат, а продовжимо в наступних числах «РІО».

«У вашому списку «Нікітін Федір (?—1960) — підполковник армії УНР». Але у списку офіцерського корпусу Армії УНР згадуються два Нікітіни: а) Нікітін Федір Денисович (дати народження і смерті не відомі) — командир полку Дієвої армії УНР, доля якого після 1919 року невідома, і б) Нікітін (Нікітін-Сольський) Євген Олександрович (?—8.06.1960) — підполковник армії УНР, учасник двох світових воєн і національно-визвольної боротьби українського народу. Пригадується, що вулицю Нікітіна назвали саме на честь другої особи з подвійним прізвищем, мабуть, у зв’язку з річницею соборності чи незалежності.

Ні на Інтернет-мапах, ні у списках вулиць, навіть на сайті Ужгородської міськради мені не вдалося знайти вулиць Дейнеки, Макарова та Стуса. Пригадується, що вулиця Дейнеки після колективного звернення її мешканців стала вулицею Генерала Свободи, а вулиця Макарова ще в радянський час отримала ймення Бокшая з суто практичною мотивацією: аби її не плутали з вулицями Вакарова і Макаренка. Вулиця Стуса знайшлася в переліку вулиць Ужгорода тільки за лінком www.dovidka.uz.uz/streets, проте пошук її на мапі дає вулицю Стуса у Дрогобичі. Цікава ситуація також із вулицею Жуковського. Незважаючи на те, що офіційно вона носить ім’я Погорєлова, практично на всіх Інтернет-мапах вона позначена обома назвами, ба, навіть на сайті Ужгородської міськради в переліку вулиць бачимо і вулицю Погорєлова, і вулицю Жуковського.  

Листи оглядала Евеліна Гурницька