Оновлене кафе у головному корпусі найбільшого вузу краю: синтез стилю у інтер’єрі та стравах.

Опис ужгородських кафе шукайте у офлайн-рубриці рест-тест, зліва, між "онлайн-новини" і "повідомити новину".
Фото-відео-рецепти у місцевих рестораціях дивіться у рубриці "Готуємо з Rionews", справа, між "коментарі" і "в номері".


Викладачі й студенти головного корпусу УжНУ віднедавна мають чудову локацію для відпочинку, здорової їжі та справді доброї кави. Ба, більше, тепер в університеті не соромно запросити гостей на ділову кава-брейк чи дівчину — на побачення. Головний закарпатський вуз має унікальну місцину з потужним Wi-Fi, де комфортно й приємно спілкуватися, й навіть засиджуватися після пар зі своїми гаджетами. До цього додаються просторість, дизайн, усміхнений персонал,   хороший асортимент страв й демократичні ціни. Словом, не віриться, що УжНУ врешті має достойну їдальню, куди і завітали РІОвці, аби під каву з корицею ностальгувати за навчанням на журналістиці, а також написати черговий рест-тест для читачів газети. До речі, таке кафе буде актуальним не лише для великої університетської родини, адже згодом тут запрацює тераса з фонтаном й освіжаючими смузі, лимонадами й безалкогольним мохіто.

Крем-супи, “цезар” зі справжнім пармезаном, пенне: щодня — нова пропозиція
Оновлена їдальня у головному корпусі вузу — це не лише зовнішні атрибути, а й нова культура харчування й кавування. Тут уже не обмежаться гречкою/котлетою/компотом, а запропонують страви, які є модними у інших закладах Ужгорода, є здоровими, а виглядають вишукано. Вважайте, що обідня перерва — це не лише тамування голоду звичною їжею, а й естетика. Тим паче, тут щодня різний асортимент, а тим часом персонал дослухається до побажань своїх гостей, відтак експериментує з новими смаколиками. Бонус і в тому, що на кухні працюють саме ресторанні кухарі. У день, коли проводився рест-тест, кафе пропонувало своїм відвідувачам грибний крем-суп і грибну поливку, серед других страв — котлета, куряча відбивна і сосиски, на гарнір можна було замовити картопляне пюре, плов із грибами, пенне у сирному соусі й гречку. Тут є і так зване снекове меню: сендвічі з шинкою або ковбасою та лаваші з сиром або беконом, або куркою і сиром — на вибір. Також цього дня можна було смакувати млинці, запіканку з куркою та пиріг із сиром, а любителі легких салатів могли обрати між овочевим, “фітнес” та “цезар”. Напої тут щодня типові, але зовсім іншої якості, ніж то було раніше, адже варять каву хорошого бренда на професійному обладнанні. Активності додадуть еспресо, капучино, лате, какао і чай, а освіжать домашні компот і узвар.

Також тут готують різні види пасти, крем-супів — з броколі, як варіант, голубці та гомбовці. До речі, працівники зізнаються, що працівники університету та студенти більше полюбляють таки легкі крем-супи, ніж надто традиційний борщ. Експериментують тут і з солодким — печуть яблучні оладки, на десерт, до прикладу, готують тірамісу, яблука, тушковані з коньяком, мафіни, а представникам редакції продемонстрували торт на основі шоколадного мусу з горішками.
Тут не забувають про деталі у їжі — деякі продукти є оригіналами, які постачають з-за кордону. До речі, рибою і рибними стравами вас тут не пригощатимуть, адже морожена риба — не варіант, далеко не варіант.
Загалом кафе відчинене до 17.00, але ті, хто працюють і навчаються у другу зміну, можуть замовляти собі їжу наперед, аби ввечері перекусити. Також тут невдовзі їжу “to go” (на винос. — Авт.) подаватимуть у спеціальних контейнерах.  
А ще — маленька інтрига, що актуально у передчутті спеки — тут готуватимуть густі й натуральні смузі, лимонади, напій з бузини, безалкогольний мохіто. А ще можна буде поласувати фруктовими салатами, десертами з морозива.

Скляна стіна, велика вітрина, м’які диванчики, майбутня тераса та лаунж...
Інтер’єр — справді зі смаком, тим паче, над ним працювали фахівці. Однозначно плюс — це простір, денне світло та, можливо, лише дещо нав’язлива, проте доречна, лаунж-музика. Меблі — дерев’яні з подушками на стільцях та диванах-лавицях. Біля вікон розташувалися високі столики з відповідними стільцями. Над столиками нависають довгі люстри, але простору це не заважає. У залі багато квітів у рожевих, зелених і червоних вазонах. Робоча зона, у якій працюють справді привітні дівчата, декорована червоною цеглою, а на стіні висять дві дошки з меню. Біля бар-стійки розташувалися два екрани, які транслюють рекламу самого ж закладу. Їдальня УжНУ зараз може похизуватися не лише інтер’єром, а й прозорим екстер’єром, так званим газоном біля кафе та, звісно, маятником Фуко. А поруч уже будується тераса, яка буде багата рослинністю та фонтаном. Вагомі плюси у атмосфері — милий персонал у своїй формі в клітинку, музика й швидкісний Wi-Fi.

Бюджетний варіант
Ціни у новій їдальні УжНУ таки ближчі до рівня демократичних. Свого часу тут готували кілька видів пасти з ціною у межах 20 гривень, однак згодом продумали ще оптимальніші варіанти, які зможуть дозволяти собі ті, хто живуть за стипендію. За перші страви тут платять у межах 8,50 гривні, котлета — 5 гривень, дві сосиски — 7 гривень, а ось куряча відбивна не така вже й дешева — 15 гривень, плов із грибами — 15 гривень, пенне у сирному соусі — 12 гривень, картопляне пюре — 6 гривень. Ціна на снеки коливається від 10 гривень (сендвіч із шинкою або ковбасою), лаваші — від 12 до 17 гривень. Салати вартують від 10 до 15 гривень, до слова, “цезар” із м’ясом та оригінальним пармезаном за 15 гривень важко знайти в Ужгороді. Щодо солодких страв, які були у меню у день рест-тесту, то млинцями частують за 6 гривень, а запіканкою з куркумою і пирогом із сиром — за 12 гривень. Компот і узвар коштують 6 гривень, а кавові напої — дещо дешевші, ніж загалом у місті: еспресо, капучино й лате варять за 6, 9 і 11 гривень відповідно.

Трішки критики
Є моменти, на які варто звернути увагу. До прикладу, надто гучна музика, відсутність терміналу для оплати банківською карткою. Також може бути сенс, аби кафе працювало хоча би до 18.00, зважаючи на те, що друга зміна працює і вчиться часом до 19.00, а то й довше. Звісно, не погано буде, якщо адміністратори продумають ще бюджетніші страви.
 

Евеліна Гурницька, фото Яноша Немеша