Огляд редакційної пошти.

Попри нестабільну ситуацію, ба, навіть загрозливу в Україні, редакція «РІО» таки подає черговий огляд листів, адже читачі продовжують регулярно й багато писати у редакцію. Цього разу про банківський терор, спекуляції в ужгородській кав’ярні, земельний дерибан, Миколайчиків та навіть торнадо. Редакція й надалі чекає на ваші листи.


БАНК ВИМАГАЄ В УЖГОРОДЦЯ ПОГАСИТИ КРЕДИТ, ЯКИЙ ВІН НЕ БРАВ...

Приблизно рік тому ужгородець придбав у рідному місті стартовий пакет компанії МТС. За тиждень до нього зателефонував невідомий чоловік, представився працівником банку Д. (назву фінансової установи редакція не називає. — Авт.), і, звертаючись до якогось Юрія Володимировича, нагадав про необхідність сплатити частину взятого у банку кредиту. На заперечення ужгородця, що його звати не Юрій Володимирович і що ніякого кредиту в банку не отримував, невідомий попросив, аби він усе-таки передав Юрієві Володимировичу інформацію про необхідність сплати боргу.

«І почалося…Майже щодня до мене дзвонили працівники банку. Я вирішив звернутися до одного з відділень банку в Ужгороді. Вислухавши мене, здається, з розумінням, молоденька оператор банку запропонувала мені присісти і написати письмову заяву на ім’я керівництва банку, — описує автор листа. — Незважаючи на те, що через перенесений інсульт володіння правою рукою, а значить, і письмом мною значно втратилося, почав повільно описувати ситуацію на папері. У цей час оператор схопила мій паспорт і пішла знімати з нього ксерокопію. На мої заперечення, що я не бажаю залишати в цьому банку ксерокопію власного паспорта, відповіла, що інакше вона не може прийняти у мене заяву, оскільки такі правила банку».

Ужгородець хотів поскаржитися керівництву відділення про те, що вказане правило суперечить Закону України «Про звернення громадян», але на той час керівниця перебувала поза межами приміщення, тому заяву офіційно у нього так і не прийняли. Згодом чоловік вирішив змінити тактику. Одного разу йому вчергове телефоном лагідним жіночим голосом звично запитали, чи він бува не Юрій Володимирович. Після попередження, що його звуть зовсім по-іншому,   висловився, що його подібні дзвінки починають дратувати й він почне у відповідь   ображати працівників банку, називати їх різними поганими словами. Відповідь працівниці банку шокувала: «У вас нічого не вийде. Ви не зможете нас образити, ми вже давно звикли до цього».

Автор закликає помислити, а на що розраховують спеціалісти банку, здійснюючи подібні дзвінки? Якщо вони думають, що справді мають справу з позичальником, то невже вони вважають, що таким чином їм вдасться вплинути на їхню совість і все-таки переконати в необхідності добровільного погашення заборгованості? Але чому працівники не вірять, що на іншій стороні телефонного дзвінка знаходиться зовсім стороння людина? Невже так важко зрозуміти, що недобросовісний позичальник уже давно просто викинув SІM-карту свого телефону і вказаний у договорі з банком його колишній номер телефону вже належить іншій особі. Як відомо, через певний час після припинення функціонування номера мобільного телефону оператор зв’язку виготовляє інший стартовий пакет із цим же номером і знову реалізовує його. І «добросовісні» працівники банку продовжують щоденно набирати колишні номери телефонів своїх позичальників…

Далі жертва банку почав заносити в «чорний список» свого телефону всі номери, з яких дзвонили (просто викидати SІM-карту телефону принципово не став). Телефонний тероризм припинився. Настав спокій.

«Та за рік я вирішив очистити «чорний список» мого телефону. І щоб ви думали!!!   За кілька днів усе-таки пролунав знайомий жіночий голос: «Це Юрій Володимирович?» І знову пішло-поїхало… Чим тільки мене не лякали по телефону: і розголошенням інформації про кредит стороннім особам, і передачею інформації в бюро кредитних   суперечок, і службою безпеки банку…», — продовжує розповідати ужгородець.

Чоловік повторно відвідав знайоме відділення банку. Розповів ситуацію, запропонував паспорт, аби по фото і записах у паспорті переконалися, що він не Юрій Володимирович. Він запропонував набрати   номер і переконатися, що він належить не Юрієві Володимировичу, а також повідомити про це відповідний підрозділ центрального офісу. У відповідь почув: «Це не до нас. Я дам вам номер телефону в Києві, передзвоніть туди. Це їхня компетенція. Зрештою, ви можете написати заяву, ми переадресуємо її в Київ». Чоловік пояснив, що київським працівникам банку він дзвонив, що після інсульту писати рукою не може. Йому пропонували попросити написати заяву когось іншого. Ужгородець просив працівника банку написати за нього заяву   за гроші… Чоловіка не зрозуміли і розводили руками.

«Знову майже щоденні (!) дзвінки, знайомі голоси, звичні звернення: «Передайте Юрієві Володимировичу….»   Мабуть, викину цю злощасну SIM-карту. Але перш ніж це зробити, хотілося би все-таки зустрітися з Юрієм Володимировичем. Пригостити його кавою, потиснути руку. За правильний вибір банку, — завершує листа автор. — Ви ще не використали всі кредитні кошти, Юрію Володимировичу? Можете тратити їх спокійно. Усі. І не повертайте. Навіщо? З таким підходом до вирішення кредитних суперечок вони, пінкертони банку, вас просто не знайдуть. Ніколи».

В УЖГОРОДСЬКОМУ КАФЕ НА ПРОСПЕКТІ НЕ ВИПЛАЧУЮТЬ ЗАРПЛАТНЮ, А ПЕРСОНАЛ ПРАЦЮЄ НЕ ОФІЦІЙНО?

До редакції надійшов лист, у якому повідомляють, що в одному з ужгородських кафе на проспекті Свободи набирають працівників, при цьому обіцяють офіційне працевлаштування, але не виконують це, тим самим ухиляючись від сплати податків. Також адміністрація, за словами автора листа (редакція не називає імені читачки), не вимагає оформлення санітарних книг, у тому числі й від кухарів.
«Не виплачують заробітну плату, звільняють після одного-двох місяців випробувального терміну. Люди працюють по 15 годин на добу, сподіваючись на винагороду за свою працю, а отримують натомість лише розчарування та приниження, — йдеться у зверненні до редакції. — Намагання відстоювати свої права на отримання обіцяної оплати праці інтерпретується власником, як «качання прав» з образливими словами приниження».
Жінка додає, що роботодавці порушують права людини відсутністю обідньої перерви. У кафе постійно набирають персонал, який працює та викладається на повну, і через деякий час цих людей звільняють без оплати, а на їхнє місце набирають нових людей, з якими чинять аналогічно. Таким чином, як зазначає колишня працівниця, там організована постійна шахрайська діяльність, яка поставлена на потік. Сама ж жінка особисто стала жертвою недобросовісних власників та керівників кафе.
Свято Миколая перетворюється на шоу сотень Миколайчиків
Найактивніша читачка Клара Кевер написала листа у контексті Різдвяно-Новорічних свят. Вона пише, що не розуміє, для чого в Ужгороді свято Святого Миколая перетворюють на шоу — парад сотень Миколайчиків. Жінка запитує, як малих Миколайчиків можна пов’язати з образом Св. Миколая. Клара Людвиківна апелює до традицій, оскільки в Україні це свято не відзначали колективно, а здебільшого у колі родини. Водночас авторка листа додає, якщо акція з Миколайчиками приносить дітлахам радість, то хай буде.

При цьому авторка каже, що у нас дуже часто плутають Миколая, Діда Мороза, Янголів.

«Місцеве населення завжди відзначало це свято за своїми сімейними традиціями, а ось приїжджі про Миколая могли почути чи не вперше, відтак не знають, хто він і що зробив. Треба уточнити, що Миколай ходить раз на рік й приносить дітям солодощі й фрукти, аби малюки намагалися бути хорошими. Миколай часом приносить і різки, а малеча має це усвідомлювати, коли йому пише листа», — розповідає пані Клара.

Жінка додає, що Дід Мороз на Новий рік має приносити подарунки не їстівні, а Янголи та Ісусик приносять дарунки на Різдво тим, хто відзначають це свято у грудні. Клара Людвиківна відзначає про різні традиції вбирання ялинки: в одних сім’ях прикрашають усі разом, в інших — ялинка для малюків є сюрпризом. Словом, у різних сімей — свої погляди на свята, однак батьки й діти таки мають чітко знати про ті чи інші традиції.

УЖГОРОДЕЦЬ ПРОСИТЬ ПРОКУРАТУРА РОЗІБРАТИСЯ ЗІ ЗЕМЕЛЬНИМ ДЕРИБАНОМ У ДОМАНИНЦЯХ

У редакцію надійшов лист від Мілана Рацкуна, який, апелюючи до статті про дерибан землі в Оноківській сільраді, хоче додати інформації і по мікрорайону Доманинці. Також він прагне, аби нижчезазначеними питаннями зайнялася обласна прокуратура. За його словами, доманинська земля знаходиться де-факто в Ужгороді, але підпорядкована Оноківській сільраді.

«Знаючи про намір Ужгородської міськради розширити межі Ужгорода, сільрада вирішила провести дерибан землі, виділивши 158 ділянок у мікрорайоні Доманинці, з яких аж ... 1 ділянка дісталася доманинчанину. Більшість із тих, кому дісталися ці ділянки, не мають відношення ні до Оноківців, ні до Доманинців», — сказано в листі.

Пан Рацкун припускає, що на місці Доманинців повстануть ще одні Оноківці.

«Газета «РІО» вже писала, що влада намагалася продати озеро біля коньячного заводу, відтак цим питанням займалася прокуратура. Минулого року на території Доманинців був виділений цвинтар для оноківчан. Та не подумайте, добрі люди, що це робилося з любові до них, — йдеться у листі. — Це нонсенс! Маючи велику кількість землі в Оноківцях у бік сіл Оріховиця та Невицьке, ховати оноківчан на доманинській змелі...».

ТОРНАДО ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

Пані Клара Кевер цікавиться у кореспондентів «РІО» про явище «торнадо».

«Ми звикли, що в США часто бувають урагани, торнадо — ближче до берегів океану. А у травні (2013 року. — Авт.) торнадо залишило свій слід і в Європі, чого ніколи не було, і пронеслося зі швидкістю 320 км/год. І двома областями Західної України», — зазначає пані Кевер.

Відтак вона запитує, як, коли, де і за яких умов виникає торнадо і загалом хоче дізнатися якнайбільше про це явище.

Від редакції. Згідно з матеріалами Вікіпедії, виникнення торнадо, смерчів пов’язане з локальною неоднорідністю атмосфери, зіткненням неоднорідних за вологістю та температурою повітряних мас, теплих (унизу) і холодних (угорі) шарів повітря та сильному боковому вітрі під час грозової погоди. Причини утворення торнадо цілком не вивчені й досі. Найбільша кількість смерчів фіксується на північноамериканському континенті, особливо в центральних штатах США, менше — в східних штатах США. Другим регіоном земної кулі, де є умови для формування смерчів, є Європа. Таким чином, смерчі в основному спостерігаються в помірних поясах обох півкуль. Також смерчі фіксуються на сході Аргентини, ПАР, заході й сході Австралії і ряду інших регіонів, де також можуть бути умови зіткнення атмосферних фронтів. Найбільша кількість смерчів — 148 за одну добу, пройшла 3—4 квітня 1974 року над південними штатами США. Найбільша швидкість переміщення смерчів була зафіксована 2 квітня 1958 року поблизу водоспаду Вічіта, Техас. Вона склала 450 км/год. Смерч у місті Шатурш у Бангладеш 26 квітня 1989 року потрапив до Книги рекордів Гіннесса як найтрагічніший за всю історію людства. Мешканці цього міста, отримавши попередження про те, що насувається смерч, зігнорували його. Внаслідок   загинули 1300 осіб. 26 травня 1948 року в Україні, над селами Білогорівка та Берестове Донецької області пронісся смерч, діаметр якого в основі становив близько 30 м. Смерч обрушився на пасажирський потяг та скинув 7 вагонів із полотна залізниці.

Листи оглядала Евеліна Гурницька