Редакція вдячна читачам за активність, за порушення актуальних тем і за небайдужість. Думка кожного закарпатця є вагомою, тим паче, якщо вона опублікована у пресі, адже на такі повідомлення реагують різні органи. Один із прикладів, коли на лист ужгородки про невиплату зарплатні підприємством відреагувала прокуратура області й вжила відповідні заходи. Відтак кожен лист може бути дієвим і, безумовно, суспільно важливим не лише для певних людей, а й для області загалом.

АМУРНА ІСТОРІЯ ЗА 100 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ

До редакції «РІО» звернулася мешканка Чопа Світлана Копинець, яку, за її словами, обвів навколо пальця її «коханий». Жінка дорого заплатила за «любов» й пусті обіцянки. Фінансові збитки за почуття сягають 117570 тисяч гривень. Цю історію вже описало видання «Правозахист», однак жінка прагне, аби про шахрая дізналася і аудиторія «РІО».

У своєму листі Світлана Карлівна зазначає, що громадянин А.Т. Гаяш заволодів її грошима, використовуючи методи психологічного впливу та фізичне насильство.

«Він (йдеться про пана Гаяша) обіцяв мені повернути мої кошти навіть із відсотками, але не виконав цього, це все відбувається з 15 вересня 2012 року. Розмір моїх банківських збитків складає 117550 гривень, — розповідає читачка. — Окрім цього, чоловік переконав мене зняти з моєї кредитної картки «Gold» 15 тисяч гривень, мотивуючи це купівлею автомобіля».

Звісно, коханий обіцяв усе повернути, а жінка сліпо вірила. Цікаво, що познайомив пані Світлану з «претендентом» на руку й серце чоловік, який знав, що у жінки є депозитні рахунки — сам неодноразово звертався до пані Копинець із проханням позичити грошей. Йому не зичила, а на вмовляння Гайоша піддалася, бо останній обіцяв створити з нею сім’ю, завести дітей і познайомити зі своїми рідними. Ошукана читачка пише у листі, що довго чекала на повернення грошей, однак згодом врешті зрозуміла, що «любий» зловживає її довірою, граючи на її самотності. Останньою краплею було відверте зізнання громадянина Гаяша у стані алкогольного сп’яніння: «Ты мне нужна только ради денег. Только ради денег!». Згодом чоловік відмовлявся від своїх слів, однак довіру вже не можна було повернути, а гроші — тим паче. Жінка врешті переконалася, що її сподівання були марними, а сподівання на створення сім’ї — ілюзорними. Авторка сподівається на справедливість, вірить, що все у руках вищих сил. І плекає надію, що таки доб’ється фінансового відшкодування...

ЧОМУ СКРОМНИЙ, СПОКІЙНИЙ, КУЛЬТУР¬НИЙ І ОСВІЧЕНИЙ ХЛОПЕЦЬ ОПИНИВСЯ НА ПРОВОКАЦІЙНОМУ ФОТО?

«РІО» отримала листа-анонім¬ку, в якому редакції висловили претензії щодо фото на першій сторінці видання у № 21 (25 травня 2013 року). На передовиці була опублікована інформація про мітинг «Вставай, Україно!» з фото доволі агресивних активістів. У матеріалі йшлося про мітингові провокації — масові бійки з представниками опозиції. «Висновок акції дуже сумний. Явно простежується режисура дійства, мета якої ще більше розколоти українців», — йшлося у тексті. Текстівка відображає фото, де надто жваві хлопці у спортивних костюмах демонструють свої бійцівські навички. Реакція на цей матеріал з боку анонімних читачів була неоднозначна, відтак подаємо пряму мову.

«Прошу мені пояснити, яким чином молода людина опинилася на першому плані фото в «РІО»? Чому на фото в «РІО» всі хлопці закарпатці? Що Ви його (молодика на передньому плані) так не поважаєте? Він з вами ріс, вчився?.. Такий скромний, спокійний, культурний, освічений хлопець із хорошої сім’ї — на першому плані, а інші «упитанные и невоспитанные», — йдеться у листі.  

До слова, фото облетіло весь Інтернет і запозичено з одного з українських онлайн-видань.

УЖГОРОДСЬКІ МАЛЮКИ СИДІЛИ ГОЛОДНИМИ ЧЕРЕЗ НЕДОЛУГУ СИСТЕМУ ЕЛЕКТРО¬ПОСТАЧАННЯ

До редакції звернулися мешканці гуртожитку на вулиці Бородіна, 14, у якому протягом кількох днів була відсутня електроенергія. Інцидент наразі вичерпаний, але такі ситуації виникають регулярно й тема залишається актуальною.

У той час, коли лист надійшов до редакції, 298 мешканців будинку, серед яких багато маленьких дітей, п’яту добу залишалися без світла. Мотивація таких дій Ужгородської МРЕМ, як йдеться у колективному зверненні, великі борги. Енергетики нарікають на балансоутримувача гуртожитку ДП «ЖК №2» ПрАТ ЖПП за борги, які гуртожиток має перед постачальниками світла на підставі укладених договорів на постачання електроенергії.

«Звісно, за спожите треба платити. А на «кого» нарікати тим мешканцям, які вчасно платять за спожите світло (таких у будинку більшість), а також «сидять» разом із боржниками без світла. Саме ми, мешканці, які справно платять за спожите світло, звертаємося до всіх компетентних служб, передусім до керівництва Ужгородської міської РЕМ, допомогти нам вибратися з цієї «совкової» форми оплати — «общака» й не бути заручниками обставин», — міркують читачі.

Вони пропонують і вирішення проблеми. Для того, аби її владнати, нічого грандіозного робити не треба, а лише погодити та провести заходи щодо проведення розпуску загального будинкового обліку електричної енергії й переведення мешканців гуртожитку на прямі розрахунки за спожиту електроенергію з Ужгородською МРЕМ, які здійснюються згідно з «Порядком розділення загальнобудинкового обліку електроенергії в житлових будинках» на підставі Правил користування електричною енергію та Правил користування електричною енергією для населення. У цьому мешканців цілком підтримує й керівництво   балансоутримувача. Автори листа просто хочуть, щоб зрештою в їхніх домівках запанував лад, тобто скільки спожив електрики, за те й заплатив, а в іншому разі — залишишся без світла.

«Лише у такий спосіб, через чиюсь недолугість не будуть страждати інші люди, котрі справно платять, але також вимушені в негазифікованому будинку, де все працює на електриці, сидіти без світла, — додають читачі «РІО». — А батькам нічого не залишається як дивитися на маленьких і голодних дітей, яким навіть нема як нагріти чаю. А про купання немовлят і мови не може бути, адже вода з крана лише холодна».

До слова, кілька років тому у будинку на Бородіна встановили нові сучасні електролічильники. До кожного помешкання зроблено розгалуження дротів та на другому поверсі в коридорі в обладнаній електрощитовій підключено кожний блок до сучасних лічильників. Отож, є всі технічні можливості кожного боржника за несплату відключати від електроживлення індивідуально.

«На жаль, ми вже зневірилися, що своєрідні «розбірки», де наріжним каменем стала проблема проведення розпуску загальнобудинкового обліку електричної енергії й переведення мешканців нашого гуртожитку на прямі розрахунки за спожиту електроенергію з енергетиками, колись таки дійдуть до логічного завершення — енергетики таки погодяться на розірвання угоди з однією юридичною особою ДП «ЖК №2» ПрАТ ЖПП та візьмуться за індивідуальний облік електроенергії з кожним з нас», — вірять ужгородці.

P. S. Редакція має у своєму розпорядженні лист із підписами мешканців будинку.

УЖГОРОДЕЦЬ ПРОСИТЬ ВЛАДУ ЗАБОРОНИТИ РУХ ВЕЛОСИПЕДИСТІВ У БОЗДОСЬКОМУ ПАРКУ

«Останнім часом дедалі більше говорять про права велосипедистів і необхідність облаштування спеціальних упорядкованих доріжок для них, але, напевно, у Боздоському парку — місці най¬масовішого скупчення ужгородців під час вихідних та літніх днів — на це ніхто не звертає увагу», — йдеться у листі ужгородця Михайла Рущака до редакції.

«У нашій родині сталася неприємність — 5-річного сина під час прогулянки Боздоським парком збив велосипедист. Неповнолітній, хоча суті справи це аж ніяк не змінює. Син відбувся трьома досить значними ранами й подряпинами обличчя, рук та ніг. Ну й, звісно, тривалим шоком, та й двічі флюорографія черепа в 5-річному віці навряд чи на користь», — пише читач.

Чоловік зазначає, що його сина збив 10-річний хлопчина, який зі старшим теж неповнолітнім братом гасали на великій швидкості доріжками парку, їхні батьки в цей час відпочивали в одному з кафе. Сина відразу повезли до травмпункту обласної лікарні, а вже після того, як дитина опинилася вдома, батько поїхав до парку і подзвонив до чергової частини міліції.

«До честі батьків винуватця вони не пішли з місця пригоди і ми разом дочекалися правоохоронців, я написав заяву, її прийняли. Однак позиція цих батьків і самого хлопчини, мовляв, наш син вискочив на доріжку раптово і велосипедист не встиг зреагувати, м’яко кажучи, дивна і мені незрозуміла. Пригода сталася на вимощеній бруківкою доріжці, обабіч розташовані атракціони і гойдалки. Логіка, на мій погляд, проста і зрозуміла, ця доріжка пішохідна і аж ніяк не велосипедна, аргумент «а там усі катаються» не береться до уваги, а звинувачення, мовляв, «раптово вискочив і сам винен» просто смішне», — додає пан Рущак.

Він аргументує, що:
1) пригода сталася в місці масового скупчення людей;
2) доріжка є пішохідною, а не велосипедною;
3) швидкість велосипедиста була надто висока;
4) навіть у правилах дорожнього руху вказано, що поряд із неповнолітньою дитиною, яка катається на велосипеді, має бути дорослий.

За словами автора листа, ця справа, якщо і буде розглянута, серйозних наслідків не матиме, матеріальна шкода (знеболювальне й антисептики, витрачене пальне на поїздку до травмпункту) незначна, моральну шкоду виміряти досить важко, «але моєю метою є все-таки якимось чином покарати зло і не допустити подібного в майбутньому». А отут і починаються проблеми.

«За цими двома хлопчиками їхні родичі, сподіваюся, вже будуть слідкувати, але сама суть у іншому, в хаосі, який, власне, є в парку. Звісно, нікого з адміністрації парку під час пригоди не виявилося на місці, та й книгу скарг незрозуміло, де шукати, якщо така є. На оцих вимощених бруківкою пішохідних доріжках гасають велосипедисти, ролери, катаються на поні, їздять квадроцикли і машинки на радіокеруванні, пройтися пішки з дитиною без перешкод майже неможливо і за цим ніхто не стежить, жодної охорони чи обмежувальних знаків», — висловлюється читач.

Тому Михайло Рущак через редакцію хоче звернутися до адміністрації парку, мерії та відповідних контролюючих органів із проханням встановити хоча би на вимощених бруківкою доріжках обмежувальні знаки і заборонити там рух велосипедистів, натомість виділивши для них смугу руху на широких грунтових алеях, де їхній рух не заважатиме сімейному відпочинку з дітьми і не призведе до травм відвідувачів.

«ПРИСЯДЬТЕ», «ПОДЯКУВАЛИ», «КАК-БЫ», «ТИПА», «ПОГНАЛИ» —
ЧОМУ ТАК?

Ужгородський пенсіонер Юрій Стегура у листі до «РІО» висловив свої роздуми щодо вживання, скажімо, демократичної розмовної лексики з вкрапленнями русизмів, кальок, слів-паразитів. Такий лист може наштовхнути на те, аби більше дбати про культуру, грамотність власного мовлення, тим паче, це також спосіб самовираження, ознака освіченості й рівень поваги до самого себе, своєї мови, співрозмовників. Варто пам’ятати, кожне слово має потужну силу, і завдяки йому можна досягнути хорошого або поганого результату.

«Чому так сталося, що словосполучення «как-бы» щоденно звучить по телебаченню, його почуєте на кожному кроці? Чому люди виявляють спротив таким лагідним виразам, як «сідайте, будь ласка» — невже таку силу має аргумент, мовляв, сідайте за грати (йдеться про асоціації)? Але ж порядні люди хочуть сідати на запропонований стілець, а не присідати, — міркує пан Стегура. — Тепер зовні нормальна людина, коли встає з-за гостинного столу, каже господарям: «Подякували, ми погнали». Хто подякував, кому подякував, за що подякував, як подякував? Хто, кого, куди, навіщо і як погнав?»...  

Листи оглядала Евеліна Гурницька