З редакційної пошти.


Одна помилка завжди тягне за собою наслідки. Прикро, коли хтось завдав тобі прикрість, а тобі треба з цим жити далі. Одне слово «вибач» — мов ляпас по обличчю, а за ціну чиїхось дій розраховуватися лише тобі. Життєвий приклад — історія мешканки села Іванівці Мукачівського району Віри Андрусь, яка відтепер уже не може спокійно вкладатися спати й прокидатися без остраху. Свою історію вона розповіла «РІО».

Нещодавно жінка перебувала сама вдома, її чоловік якраз лежав у лікарні. І тут раптово хату оточили силовики у чорному (імовірно, спецпідрозділ СБУ «Альфа»). У домі жінки шукали ... підозрюваного у посяганні на життя нардепа Станіслава Березкіна. До слова, зловмисник 21 грудня 2012 року надіслав Березкіну бандероль із вибухівкою, вмонтованою в мобільний телефон. Бомба була вилучена і знищена, а підозрюваного оголошено в розшук. У розпорядженні газети є документ ухвали Ленінського районного суду Кіровограда щодо обшуку будинку Віри Дмитрівни з метою виявлення підозрюваного, мовляв, саме за цією адресою він може переховуватися і саме з будинку, з мобільного номера зловмисника був здійснений телефонний дзвінок. Крім того, у помешканні слідчі УСБУ Кіровоградської області шукали замовлення на придбання предметів аудіо-, відеоконтролю, мобільного телефону «Samsung Galaxy», елементів вибухового пристрою. Однак у будинку жінки, до речі, пенсійного віку, не виявили ні підозрюваного, ні приладів, про які йдеться вище. Підтвердження цьому — протокол обшуку, який також є у розпорядженні редакції газети. Весь цей шок для жінки закінчився словом «вибачте» від представників Служби безпеки.

А тепер, якщо все розкласти по полицях щодо подальших наслідків... Віра Дмитрівна, яка вже закономірно має проблеми зі здоров’ям, яка у своєму віці значно болісніше може реагувати на такі події, яка сама перебуває вдома... Відтак, можна уявити наслідки для людини з хворим серцем. Тим паче, як жінці далі спокійно жити у маленькому селі, де всі одне одного знають, де всі володіють інформацією, але, на жаль, не зовсім достовірною. Не вдасться всім довести, що є чорним, а що — білим. Відтак Віра Дмитрівна через ЗМІ прагне донести ситуацію, якою вона була. При цьому варто звернути увагу на роботу слідчих, адже їхня помилка призвела до погіршення здоров’я мешканки та поклала пляму на репутацію.

«Не зрозуміло, які поняті були присутні при обшуку. Таке враження ніби це були свої люди СБУ. Вони вилучили з будинку мої відеозаписи, — зазначає у розмові з «РІО» зять постраждалої Іван Мазютинець. — І які тепер наслідки! Тещу довели до передінфарктного стану, осоромили нас на все село, а також вплели мою родину Шніцер-Мазютинець, яка мешкає у селі Жуково. Тепер ми не зможемо людям усього пояснити!»

Пан Мазютинець наголошує, тепер уся родина живе у постійному стресі й страху, і додає, що ніякі силовики не можуть собі дозволяти всього. Чоловік також припускає, що номер мобільного, який він придбав і з якого був здійснений дзвінок із будинку пані Андрусь, раніше таки належав підозрюваному у злочині. Оскільки зловмисник, за інформацією Мазютинця, не користувався своєю sim-картою, то мобільний оператор міг її заблокувати, а номер продати іншому користувачеві. І так він, як ще одна версія, опинився у пана Івана. Чоловік каже, що інформацію треба було принаймні до кінця перевірити, перш ніж вриватися у будинок жінки й доводити її до передінфарктного стану, тим паче, цей випадок суттєво змінив спокійне життя обох родин...

СКІЛЬКИ ЗАКАРПАТЦІВ СПРАВДІ ПРАЦЮЮТЬ?

До редакції також надійшов лист від Д. Скрипа, представника Хустської спільноти русинів, в якому йдеться про безробіття в Закарпатті та проблему заробітчанства.

«Особливо безробіття стосується молоді та людей передпенсійного віку, а влаштуватися на роботу в області з нормальними умовами праці та достойним заробітком це велика, рідкісна удача, — йдеться у листі. — Замовчується зворотний бік заробітчанства: скільки повертається заробітчан у трунах або каліками, скільки розпадається сімей та скільки дітей ростуть сиротами при живих батьках, зайнятих заробітчанством на чужині».

У листі автор наводить статистику, мовляв, із 75 тисяч населення працездатного віку в районі реально зайняті близько 17 тисяч. Читач зазначає, що в нього викликає недовіру цифра зайнятості закарпатців —537,7 тисячі, яку, за його словами, публікувала газета «РІО» з посиланням на керівництво Закарпатського центру зайнятості.

«Статуправління наводить цифру — 187,4 тисячі зайнятих у підприємствах, організаціях, установах. То невже в області є 350,3 тисячі фізичних осіб-підприємців?» — акцентує пан Скрип. Він вважає, що справді реальну цифру зайнятості газета опублікувала 2 роки тому з посиланням на Обласний пенсійний фонд — 225 тисяч тих, хто сплачують до Пенсійного фонду. Читач переконаний, що безцеремонно фальшується справжня картина зайнятості населення в нашому краї. Також чоловік наголошує, що зовсім не випадково українські та світові науковці у виданні «Аналіз сталого розвитку: глобальний і регіональний контексти» вважають наш регіон найвідсталішим в усій Україні.