13 грудня закарпатські експерти викопали з могили тіло 23-річного Олексія Різака, сина екс-губернатора 47-річного Івана Різака. Зараз проводять повторну експертизу. Цього вимагає батько. Він переконаний: сина вбили і підкинули тіло, щоб інсценувати самогубство. – пише gazeta.ua

Тіло Олексія знайшли 16 листопада під єдиною в Ужгороді 16-поверхівкою на просп. Свободи. Міліціонери сказали, що він скоїв самогубство.

Син і дружина завжди були зі мною, – Іван Різак зустрічає у своїй квартирі на вул. Капушанській. На стінах висять два великі портретні фото Олексія. – Як мене випустили зі слідчого ізолятора 13 вересня 2005-го, я переїхав до Києва. За рік забрав туди дружину Галину й Олексія. За два роки перебралися до Харкова. Син закінчив там економічний факультет університету Каразіна і слідчий факультет юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Паралельно працював економістом “Харківобленерго”.

Екс-губернатор запевняє, що протягом семи років відчував тиск із боку влади.

Чотири роки ні я, ні дружина не могли знайти роботу. Ні в Києві, ні в Харкові, – продовжує Іван Михайлович. – Бувало, ввечері обіцяють мені роботу, а вранці секретар керівника відповідає, що шеф за кордоном. Але я влаштувався, три роки працював заступником гендиректора Харківського авіаційного заводу, після того рік – директором із правової роботи “Харківобленерго”. Дружину взяли на кафедру органічної хімії Національного фармацевтичного університету. Олексій ніколи не водився з підозрілими компаніями. Перед виїздом із Закарпаття грав у юнацькій збірній з футболу. Займався спортом – футзалом і плаванням. По натурі боєць, лідер, міг протистояти труднощам. Не пив, не курив, мав хороше коло друзів, отримував ректорську стипендію, з відзнакою закінчив університет.

У червні 2012-го Різаки повернулися до Ужгорода.

Вирішили: досить жити по зйомних квартирах, треба вертатися. В Ужгороді син улаштувався головним державним податковим інспектором першого рангу обласної податкової, почав зустрічатися з однокласницею Анею. Я її особисто не знав, але знав її батька. Стосунки у них з Олексієм були щирі. Він радів, що ми повернулися додому і в нас починається нормальне життя.

Восени Олексій Різак перехворів на вірусну недугу. 16 листопада закрив лікарняний.

Десь по обіді повернувся додому, – згадує батько. – Був у хорошому настрої, ми з дружиною подарували йому новий мобільний. Перед цим мені зателефонували друзі, запрошували в суботу в гості. Олексій теж погодився піти. Близько 15.00 узяв мобільний і пішов перереєстровувати номер на контракт. Я був удома, дивився футбол “Інтер” – “Фіорентина”. О 17.42 написав сину СМС: “Пато вдарив пенальті 3 метри вище воріт. Ані привіт”. За секунду він зателефонував, пожартував на тему футболу. Було чути, що Аня десь поряд. Я розповів, що маму викликають у Київ на затвердження дисертації, поїдемо всі разом. Він теж хотів столицю подивитися. За інформацією лікарів, о 19.21 він був мертвий. Не можу зрозуміти, що сталося за ці 1,5 години.

Загибель сина екс-губернатор називає загадковою.

Цілий детектив. О 21.00 міліціонери зателефонували моєму брату Василеві, щоб їхав на впізнання. Василь приїхав за 15 хвилин, але тіла вже не було, слідів крові – теж. Біля будинку стояв колишній полковник СБУ Володимир Лизанець. Сказав, що тіло забрала “швидка”, а кров змили. За кілька секунд до брата підійшли заступник начальника обласної міліції Сергій Вучкан та двоє працівників міліції, які оглядали балкони. Міліціонери доповіли: “Ми не можемо знайти жодного сліду, звідки людина могла випасти, падіння заперечуємо”. Тут до слідчого підходить Лизанець: “Я сказав – самогубство, значить, самогубство”. У ті ж хвилини інтернет-видання вже штампували новини: “Олексій Різак залишив на подвір’ї дівчини квіти і вистрибнув із 15-го поверху”.

Іван Михайлович не сумнівається: сина вбили.

Дуже багато розбіжностей. Лікарів на проспект викликали о 19.21. Вони виїхали, але до тіла їх не допустили якісь міліціонери. Однак до міліції повідомлення про смерть надійшло значно пізніше – о 20.30. То хто був на місці? Хто віз сина в морг, хто змивав кров з асфальту? У лікарському свідоцтві не вказано часу смерті. Галина перемацала тіло сина – на ньому не було жодного перелому, жодної подряпини. Випав з 15-го поверху і залишився цілий? Міліціонери показували мені якісь дивні посмертні листи. Вони набрані на комп’ютері, сформульовані зовсім не так, як мислить син. Упевнений, що до вбивства мого сина причетна політико-бізнесова група. За нашою родиною весь час стежили. Тільки ми повернулися в Ужгород – помітили зовнішнє спостереження за нашою квартирою. Убивство замовили серйозні люди, це чітко спланована спецоперація.

Олексія поховали на міському цвинтарі у мікрорайоні Доманинці. Іван Різак писав скарги до керівництва правоохоронних органів. Генпрокуратура порушила кримінальну справу – за статтею “Доведення до самогубства”.

Іван Різак тимчасово не працює

Іван Різак народився у селі Бобовище Мукачівського району Закарпаття. З 1998 року працював заступником голови облдержадміністрації, з 2002-го – народним депутатом України від Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), з вересня 2002-го – головою Закарпатської облдержадміністрації. На посаді пробув до січня 2005 року.

13 травня 2005-го Різака арештували. Звинуватили у втручанні в перебіг президентських виборів 2004 року, перевищенні влади, організації масових заворушень, доведенні до самогубства ректора Ужгородського національного університету Володимира Сливки. Проти його затримання виступали нардепи-”есдеки” Нестор Шуфрич, Ігор Шурма, Михайло Добкін, арешт називали політичними репресіями. Різак уважав переслідування наслідком війни з Віктором Балогою.

У вересні 2005-го чиновника звільнили з ізолятора під заставу. 31 липня Апеляційний суд Івано-Франківщини оголосив йому вирок – п’ять років умовно з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з нормативно-розпорядчими функціями. У вересні 2012 року суд зняв усі обвинувачення з Івана Різака. Зараз він тимчасово не працює.

Сніжана Русин