Про що пишуть наші читачі.

За час передвиборних перегонів до редакції «РІО» надійшло менше листів, ніж зазвичай. Вочевидь, виборчий процес таки відволікав людей від усіх соціальних, економічних проблем Закарпаття й держави загалом. Водночас, у тих листах, які ми отримали, про політику ані слова, радше — про власні клопоти. Власне, вибори минули, а наші турботи й далі дошкуляють. З чим стикаються закарпатці у цей час — читайте добірку листів. Ми ж продовжуємо висвітлювати ваші історії на шпальтах «РІО».  

«НІХТО НЕ НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ТЕ, ЩО НАШІ ДІТИ МЕРЗНУТЬ...»

Характерно для України і Закарпаття зокрема — холоднеча в дошкільних закладах. Поруч із піаром Ужгородської мерії про те, що місто першим в Україні цілком перейшло на автономне опалення, діти в садочках щороку мерзнуть. Власне, до редакції «РІО» на «гарячу лінію» зателефонувала ужгородка, дитина якої відвідує дошкільний виховний заклад № 1 у районі Радванка, і поскаржилася, що в садку неймовірно холодно й не можна вмикати каміни.

«Стільки дітей у садочку, ми постійно здаємо гроші на проводку, але вона наразі проведена лише в одному крилі, а в трьох інших — горить. Відповідно — не можна вмикати каміни», — розповідає жінка. За її словами, батьки зверталися до міського відділу освіти та до експлуатаційно-житлового фонду Ужгородської міськради, однак усе безрезультатно. Читачка каже, що аналогічна ситуація була і торік.

«Ніхто не несе відповідальності. У ЗОШ № 7 є котельня, але її не підключають. А ми у садочку постійно здаємо гроші то на двері, то на каміни. То по 150, то по 200 гривень», — нарікає молода мама. А сенс, якщо каміни не можна ввімкнути, а діти хворіють через нестерпний холод?

Від редакції:

В управлінні освіти Ужгородської міськради зазначили, що у садочка невідомі поцупили 100 м електричного кабелю, яким передається електроенергія.    

«До середи (йдеться про 31 жовтня) справді було холодно, але вже в середу ми «запустили» котельню. Щоправда, вночі котельня була вимкнена, тим не менше, ми встигли прогріти садочок. Я був у садочку, зараз там тепло (йдеться про 2 листопада)», — каже у коментарі «РІО» начальник управління освіти Ужгородської міськради Мар’ян Комарницький. Чиновник запевнив, що модуль працює і для ЗОШ № 7, і для садочка.

«ПЕРЕДАНЕ В ОРЕНДУ ПРИМІЩЕННЯ УЖГОРОДСЬКА МІСЬКРАДА ТЕПЕР ПРОДАЄ?»

«РІО» вже писала про передачу в оренду цікавого міського майна. В одному з номерів у газеті «Ужгород» було спокусливе оголошення про видавання в оренду мансардного приміщення пл. 31,5 кв. м за адресою: вул. Крилова, 14/7. Що цікаво, саме той номер газети не з’явився у газетних кіосках. Мабуть, недарма, оскільки ціла шпальта була в оголошеннях про продаж та передачу в оренду міських майна і землі.

Сьогодні ж мешканці будинку на Крилова підозрюють, що вже йдеться про продаж мансардного приміщення. Принаймні так у своєму листі пишуть читачі газети. Мешканці будинку № 14 по вулиці Крилова нарікають, мовляв, чому спочатку приміщення передали одному з закарпатських художників без будь-яких узгоджень з мешканцями будинку.  

«Місцеві органи влади видали в оренду під майстерню приміщення мансардного типу художникові В. В. Габді. На якій підставі? Воно йому не потрібне, оскільки він має майстерню у себе вдома, ще він має майстерню від Спілки художників, яку видає в оренду, а тепер йому дали ще й третю майстерню?!» — йдеться у листі.

Автори переконані, що перш ніж передавати мансардне приміщення в оренду, треба було зібрати підписи мешканців будинку.

Водночас мешканці будинку вважають, що художник Габда — це лише підставна особа, і мотивують це тим, що він жодного разу не з’являвся від часу передавання приміщення в оренду.

Та найцікавіше не в цьому — читачі «РІО» зазначають, що нещодавно з’явилася подружня пара, яка заявила, що за рахунок мансардного приміщення (розташоване над квартирою № 6) обладнає квартиру. Відтак можна припустити, що приміщення таки може бути продане. При цьому в Законі України про оренду державного та комунального майна у ст. 4 сказано: «Нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення   своїх   функцій, може бути передане в оренду без права викупу орендарем та передавання   в суборенду».

Авторка листа Інна Ібатулліна, пише, що подружня пара просила у неї підпис на переобладнання горищного приміщення. Вона ж згоду на перебудову над своєю квартирою не дала, оскільки, за її словами, «перекриття між стелею і горищем зовсім згнили, бо дах протікав протягом багатьох років (до речі, будинок дуже старий — 1924 —1926 роки побудови).  

«Першочергове право на отримання в оренду мансардного приміщення маємо ми, мешканці будинку № 14, проте коли власник приміщення квартири № 1 А. С. Коштура прийшов у міськвиконком, щоб подати заяву на участь у конкурсі з передавання в оренду мансардного приміщення, йому сказали, що немає ніякого сенсу це робити, бо все одно це приміщення буде видане в оренду художникові В. В. Габді», — йдеться у листі.

Від редакції:

Художник Владислав Габда у коментарі «РІО» зазначив, що у мансардному приміщенні наразі ведуться ремонтні роботи. На запитання, скільки триватимуть ці роботи, митець каже, що питання у тому, коли надійдуть гроші. Він також додає, що чекає завершення ремонту, аби спокійно працювати і не заважати іншим мешканцям. При цьому він заперечує закиди авторки листа про кількість майстерень.

«Звісно, у мене лише одна майстерня», — не надто впевнено сказав пан Габда.

Щодо питання передавання в оренду мансарди на вул. Крилова «РІО» звернулася до начальника Департаменту міського господарства Ужгородської міськради Олексія Касперова. Власне, цікавило, чи контролює орендодавець, що відбувається з мансардним приміщенням і чи справді може йтися про його продаж. Спочатку в приймальні чиновника сказали, що його на робочому місці нема, хоча саме того дня, згідно з даними сайта Ужгородської міськради, у Касперова мав відбуватися прийом громадян. Дзвінок на мобільний — чиновник каже, що надто зайнятий і жбурляє трубку. Єдине, що він сказав «РІО» вже під час третього дзвінка, мовляв, хто вам дав мій номер телефону. Звідси висновок — міськрада знову щось приховує? І питання, чому чиновники уникають спілкування з пресою, відтак до кінця не зрозуміла картина дійсності.

Юрист пояснив «РІО», що для передавання в оренду міського майна підписи мешканців будинку не потрібні. Також підписи мешканців не потрібні, якщо йдеться про перепланування мансардного приміщення (саме перепланування, а не реконструкція зі зміною призначення об’єкта).  

Оскільки в Департаменті міського господарства відмовилися навіть вислухати питання від редакції, то були надіслані два запити щодо можливої приватизації. Яка буде відповідь —   повідомимо читачів у наступних числах «РІО».  

«БУДЕШ ТАКИЙ РОЗУМНИЙ — ВІДВЕЗЕМО ТЕБЕ У БЕЗЛЮДНЕ ПОЛЕ І ТИ ЗВІДТИ ПРИПОВЗЕШ ІНВАЛІДОМ», — СКАЗАВ МІЛІЦІОНЕР ЧОЛОВІКОВІ Й ПРОДОВЖУВАВ БИТИ  

Конфлікт між двома чоловіками призвів до махання кулаками правоохоронців у райвідділі міліції. Силовики били, як кажуть у Закарпатті, за вуйка. Про це у своєму листі написав Василь Лучкай, мешканець села Імстичово Іршавського району. Пише, що все почалося зі з’ясування стосунків з мешканцем сусіднього села, який того вечора повертався додому, за словами читача «РІО», напідпитку. Пан Лучкай описує, мовляв, чоловік почав чіплятися до нього та його родини.

«Він направив своє авто на місце, де ми сиділи. Ми відскочили. Коли він зупинився, я підійшов і запитав, що ти робиш, чоловіче. А він через вікно авто схопив мене за футболку, розірвав її, а мене вдарив, — йдеться у листі. — Коли він вдруге намагався на нас наїхати, я сказав, аби вийшов із машини на розмову. Ми побилися. Коли підійшли родичі, той зрозумів, що ситуація не на його користь, і з лайкою сів у машину й поїхав, пригрозивши міліцією».

І вже наступного дня до чоловіка завітали з органів. Автор листа розповідає, що спочатку силовики вимагали ключі від його авто, а потім, із посиланням на заяву, сказали, що треба проїхати до сільради. Щоправда, як пише В. Лучкай, повезли його не до сільради, а до райвідділу міліції, де був племінник нападника, молодий міліціонер. І там його побили.

«На моє прохання показати заяву дістав відповідь: «Будеш такий розумний — відвеземо тебе у безлюдне поле і ти звідти приповзеш інвалідом». І знову побої, — описує постраждалий. — Так тривало близько двох годин. Коли мене відпустили, працівник чергової частини зробив якийсь запис у їхній книзі (записав мої дані)».

Вже наступного дня чоловік звернувся до прокуратури з заявою про побиття міліціонером. Прокуратура призначила медекспертизу, однак лікарі констатували незначні побої.

«Вміє бити міліціонер, хоч і молодий. Лікар встановив, що в мене тріснула середня барабанна перетинка лівого вуха, — ділиться з читачами «РІО» Василь Лучкай. — Зазнати таких принижень, такої несправедливості не побажав би нікому».

ЛИСТ ДО «ЗАКАРПАТГАЗУ»: «ПОГРОЖУЄТЕ НЕ ВКЛЮЧАТИ ГАЗ, БО ЛЮДЕЙ НЕМА ВДОМА»

В Ужгороді на проспекті Свободи можна побачити грізні оголошення від ПАТ «Закарпатгаз» про подання актів очищення димових та вентиляційних каналів. Очільник «Закарпатгазу» Тарас Стегура повідомляє, що з поданням актів очищення димових та вентиляційних каналів керівництво ЖРЕРу № 4 наразі зволікає. Хоча проведення цих робіт, як і допуск мешканцями працівників товариства до квартир із метою виявлення самовільно, з порушеннями встановленого обладнання, безпосередньо впливає на терміни, протягом яких 112 абонентів будинку на проспекті Свободи, 1 будуть від’єднані від газопостачання.  

У контексті цієї ситуації редакція подає листа від мешканців будинків №№ 9, 11, 13, 17 на вулиці Легоцького, який надійшов дещо раніше, але є актуальним.

«Про які акти чищення димоходів йде мова, коли ви заздалегідь нікого в централізованому порядку не повідомляли про ці речі, тобто періодичне чищення газообладнанння. Це все чистилося в індивідуальному порядку через компетентних осіб (без актів) за окрему плату, — йдеться у листі. — Люди ходили до вашої контори і за дозволом на все це, і за чищенням димових та вентиляційних каналів. Відмовляли. А тепер ви вирішили нас покарати, що відключите газ. Невже не простіше було в централізованому порядку протягом цих трьох-чотирьох років зробити цю благородну справу?».

Читачі також звертаються від імені мешканців тих багатоповерхівок, у яких на той час відключили «блакитне паливо».

«Та ще погрожуєте не включати газ протягом місяця, мотивуючи це тим, що людей нема вдома і двері вам не відчиняють. Почистіть це все в індивідуальному порядку, виключаючи газ у кожній квартирі, а не в усьому будинку», — нарікають ужгородці.

Листи оглядала Евеліна Гурницька