Термометр людської байдужості
Випадки отруєння ужгородських собак не витримують жодної статистики, і тим більше, пояснення.
Хтось колись сказав: «Тварини існують в цьому світі, аби відігрівати крижані людські серця», з чим було б егоїстично повністю згодитись, та доля правди в цьому все ж є. Але, останнім часом, мені дедалі більше здається, що люди, як істоти «розумні», навчилися не піддаватися подібному впливу.
Нещодавно ми з друзями сиділи в кав’ярні, яка розташована на одному з верхніх поверхів споруди в центрі міста. Мабуть, й з вами буває, що, сидячи десь біля вікна, не можете втриматися, аби не поспостерігати за «зовнішнім світом». І тоді ви вже десь там, далеко, гуляєте Київською набережною, милуєтесь панорамою міста, досліджуєте причини зміни води в річці та забуваєте про те, що поруч ваші друзі намагаються розв’язати неминучу проблему настання осені.
До чого я веду. Подруга, що сиділа навпроти мене теж піддалась спокусі й пішла «гуляти» досяжною зору частиною міста. Й натрапила на собаку. «Дивіться, як собачка смішно грається!», – й ми всі припинили розмову, бо хто не любить спостерігати за кумедними тваринами? На землі лежав собака й якось дивно смикав лапами. Але вже через декілька секунд нікому не було весело, коли зрозуміли, що ці дивні рухи – передсмертні конвульсії. Видовище було жахливим. Та стало ще гіршим, коли вже інший собака впав за декілька метрів від помираючого і теж почав прощатись з життям.
Можливо, хтось із вас вже спостерігав за подібним. Можливо, ви вже бачили, як отрута миттєво уражає організм тварини і та б’ється у судомах. А, можливо, саме хтось із вас й допоміг «урегулювати» чисельність безпритульних тварин.
Звісно, дехто може сказати: «У нас тут люди жебракують, голодні діти бігають вулицями, а ви собаками займаєтесь». Стосовно милосердя. Ділити його на милосердя до людей та до всіх інших – означає зовсім його не мати. Воно або є, або його нема. Тому, ті, хто так каже, й голодних дітей не жаліють. Задумавшись, усвідомлюєш, що будь-які економічні негаразди в країні не можуть бути виправданими для панування черствості та брутальної жорстокості у ставленні до тварин. Адже самі ж люди винні у тому, що узаконили «породу» безпритульних. На превеликий жаль…
Якщо ж звертатися до людського «раціо», то подібна діяльність заборонена законодавством України, де визначено, що регулювання чисельності має відбуватися методами біостерилізації. Випадки умертвіння тварин можливі лише при необхідності попередити страждання або при наявності невиліковного захворювання (наприклад сказу), що має бути підтверджено ветеринаром. В такому разі повинна використовуватись «евтаназія», – гуманні методи умертвіння, що виключають передсмертні страждання. За недотримання закону передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Неприємний осад від побаченого залишиться зі мною ще надовго. Інколи стає цікаво, чи змогла б людина, яка таке вчинила, спокійно й без емоційно дивитися в очі тій помираючому собаці, погляд якого зневірено казав би: «А колись ми були друзями».
Все ж, нашому суспільству варто схаменутися, бо, як писав Толстой, держава, яка погано ставиться до тварин, завжди буде злиденною і злочинною.
Валерія Турок, студентка відділення журналістики УжНУ
Коментарі :
Додати коментар