Спека на Закарпатті спонукає більшість мешканців, принаймні у вихідні, тікати від пекучого сонця з сім’єю та друзями кудись подалі. Чимало закарпатців із-поміж варіантів відпочинку обирають пікнік чи прогулянку лісом, щоб там не було багато людей... Однак, тікаючи подалі від цивілізації,
не слід забувати про вірогідну небезпеку,
яка може там чатувати.

Зокрема, якщо мова йде про лісисту місцевість, то пам’ятайте, хоча Закарпаття і не славиться великою кількістю видів отруйних змій, все ж один, а саме гадюка звичайна, у нас таки водиться. Про це наголошують у ТУ МНС у Закарпатській області.

І перший факт зміїного укусу рятувальники вже зафіксували в цьому році. 22 червня з ознаками зміїного укусу до Хустської центральної районної лікарні була госпіталізована 16-річна мешканка села Монастирець. Потерпілій було введено протиотрутну сироватку. Стан здоров’я дівчини лікарі оцінюють як задовільний. Загалом щоліта до лікарень області звертаються близько двадцяти постраждалих від укусів змій.

ГАДЮКА НЕ ВКУСИТЬ, ПОКИ НА НЕЇ НЕ НАСТУПИШ...

В Україні водяться 5 видів отруйних змій: гадюка звичайна, гадюка степова, гадюка Нікольського, гадюка Ренарда, гадюка носата. Серед неотруйних вирізняють водяного та звичайного вужів, мідянку, леопардового, чотирисмугового, лісового і жовточеревого полозів та безногу ящірку веретільницю.

Що стосується гадюки звичайної, яка водиться і на Закарпатті, то максимальні її розміри 60—70 см, а зазвичай її довжина варіює в межах 30—50 см. Забарвлення гадюк є надзвичайно мінливим — від світло-сірого і блакитного до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Найчастіше «облюбовують» собі під домівку добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками.

Рятувальники нагадують, потенційно небезпечна для людини гадюка звичайна відносно малорухлива змія, особливо порівняно з полозами. Отрута гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте укус гадюки не є смертельним і тільки в надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Фахівці пояснюють, причина полягає в тому, що кількість отрути, яку змія впорскує в жертву, є мізерною, а її продукування — енергозатратним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається втекти або зачаїтися і перечекати присутність людини. Лише у разі безпосередньої навмисної провокації з боку людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони — смертоносну отруту.

Гадюки люблять грітися на сонці, можуть це робити і просто на стежці, на пеньках, каменях. Полюють зазвичай уночі. Харчуються переважно дрібними гризунами, жабами, комахами. При зустрічі з людиною гадюка, як правило, намагається сховатися. При загрозі нападу займає активну оборону: шипить, здійснює погрозливі кидки і небезпечні кидки-укуси, які провокуються рухомим об’єктом. Тому різких рухів при зустрічі з гадюкою робити не слід. Не можна брати змію за хвіст, ос­кільки не виключена можливість укусу.

НЕ ЗАБУВАЙТЕ ВІДПОВІДНО ВДЯГАТИСЯ

У ТУ МНС у Закарпатській області нагадують: щоб уберег-тися від укусу гадюки, необхідно бути уважними і обережними. Ідучи в місця, де мешкають плазуни, необхідно надівати відповідний одяг та взуття. Запобігають укусам гадюки високі черевики, грубі шерстяні шкарпетки, щільні, необлягаючі штани, заправлені з напуском на взуття. Під час збирання грибів чи ягід краще користуватися палицею достатньої довжини, щоб перевірити зарості. Якщо в цьому місці знаходиться гадюка, вона або втече, або викриє себе. Не зайвою буде виставлена вперед палка при швидкому русі по стежці. В гадюк слабкий нюх та слух і поява людини зненацька може завадити їй утекти. Потрібно бути особливо уважним, перш ніж ступати в зарослі ями. Не слід влаштовувати ночівлю поблизу трухлявих пеньків, дерев із дуплами, біля входу в нору чи печеру, поряд із купами сміття. В теплі літні ночі гадюки активні й можуть приповзти до вогню. При пересуванні вночі необхідно освітлювати дорогу ліхтариком. Слід щільно закривати вхід у намет, щоб гадюка не могла туди заповзти. Якщо намет не був щільно закритий або при ночівлі без намету, перш ніж скористатися постіллю, потрібно її оглянути, особливо спальний мішок. Слід пам’ятати, що миші приманюють гадюк.

СИМПТОМИ ВІД УКУСУ ГАДЮКИ І ПЕРША ДОПОМОГА

Якщо вас таки вкусила гадюка — не панікуйте. Пам’ятайте, людський організм здатен перебороти дію отрути змій, що живуть в Україні — це триватиме кілька днів і супроводжуватиметься гарячкою та пропасницею. Постраждалому потрібно пити багато рідини, можна гарячий чай, тоді отрута швидше буде виводитися через нирки. На рану варто покласти лід або щось холодне, що зменшить больо­­ві відчуття.

Укус гадюки спричиняє такі симптоми: наявність однієї чи двох маленьких точок проколу на шкірі; поява сильного болю. У місці потрапляння отрути спочатку відчувається сверблячка, через 10—15 хвилин починає розвиватися набряк, який досягає свого максимуму через 10—12 годин із моменту укусу. Можуть з’явитися головний біль, нудота, блювання, порушення зору, гарячка, сонливість, холодний піт, слабкість, утруднене дихання, злегка болять лімфатичні вузли. У людей із послабленим імунітетом чи алергією це може призвести до анафілактичного шоку й смерті. Відразу після укусу змії треба вичавити з ранки кілька краплин крові, постаратися відсмоктати отруту, злегка закусивши зубами шкіру, спльовуючи кров. У ротовій порожнині не повинно бути подряпин, ранок і карієсних зубів. При цьому рот необхідно періодично прополіскувати водою. Обмити місце укусу перекисом водню чи слабким розчином марганцівки (йоду). Але тільки не алкоголем! Він лише прискорить всмоктування отрути. Якщо є можливість, увести антиалергійний препарат. Лягти — чим менше рухаєшся, тим повільніше поширюється отрута. По можливості багато пити. Викликати «швидку допомогу» чи звернутися в медпункт, де введуть сироватку. Найголовніше — швидко доправити постраждалого до медичної установи для надання кваліфікованої лікарської допомоги.

НЕПРАВИЛЬНА ПЕРША ДОПОМОГА

Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно. Категорично забороняється: накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Цей захід не перешкоджає всмоктуванню і поширенню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці та різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута. Річ у тім, що отрута поширюється не по кровоносних судинах, а по лімфатичній системі, яка проходить глибоко у тканинах. Джгут же перетискає вени, які йдуть під поверхнею шкіри, тому рідина з сироватки крові переходить у тканини, спричинюючи набряк і перешкоджаючи їх диханню. Це спричинює також падіння артеріального тиску, запаморочення, непритомність і навіть серцеву недостатність. У такому разі людина може померти не від зміїної отрути, а від накладання джгута і народних методів лікування.

Ні в якому разі не можна також припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами або ж розрізати рану на місці укусу. Всі ці маніпуляції не тільки не корисні, але й шкідливі. Вони призводять до розвитку незагоюваних інфікованих ран, сприяють порушенню обміну речовин у пошкоджених тканинах. По-перше, розрізання і припікання викликають біль, а відповідно і шоковий стан потерпілого, по-друге, розрізання рани спричинює кровотечу, а отрута як була, так і залишається у тканині та лімфі, по-третє, в польових умовах операція загрожує інфекцією і різноманітними ускладненнями. Отрута гадюки — це білок, який денатурується при нагріванні навіть до 40 градусів за Цельсієм, саме тому організм реагує на нього гарячкою 40—41 градус, таким чином знешкоджуючи отруту. Проте припікання рани не дасть жодного ефекту, адже отрута у м’язах на глибині 1,5 см, а припікання має лише поверхневу дію, спричинюючи опік, від якого на все життя залишиться рубець…

І насамкінець, пам’ятайте, гадюка не агресивна, і якщо ви її таки побачили, то лише через те, що вона не встигла втекти, тому краще дайте їй можливість утекти, таким чином уберігши себе від небезпечного укусу.

Андріана Мегіц, студентка відділення журналістики УжНУ