Цього тижня міська влада в особах мера Віктора Погорєлова і його заступника Віталія Семаля демонструвала перед ЗМІ своє турботливе ставлення до вирішення «сміттєвого» питання і журналістів навіть вивезли на екскурсію на сміттєвий полігон, що за 2 км від Ужгорода в с. Барвінок.

Представники влади відзвітували про успішну реконструкцію 7 га полігона й запевнили, що територія ще буде придатна для експлуатації наступні два роки.

А що далі? Тривалий час ЗМІ чують від влади про австрійську компанію «АВЕ-груп» — одного з лідерів на ринку переробки побутових відходів на теренах Центральної і Східної Європи, яка здатна розв’язати сміттєві проблеми Ужгорода, запровадивши в нас системи з перероблення сміття. Як стало відомо, спеціалісти компанії вже проаналізували ситуацію, провели відповідні розрахунки й у четвертому кварталі розпочнуть конкретну роботу. Детальнішої інформації про це наразі, на жаль, немає. Але відомо, що інвестори вже замовили для міста сантехніку і контейнери, тож будемо чекати...

За інформацією заступника міського голови Віталія Семаля, на сьогодні Ужгород продукує за добу 850 кубометрів відходів, а щоб сміттєпереробний завод за¬працював як рентабельне підприємство й окуповувався, ми повинні продукувати відходів удвічі більше, ніж тепер. За словами чиновника, місто має у своєму розпорядженні комунальної техніки на 60 відсотків від потреби, зокрема не вистачає машин-пилососів для прибирання тротуарів. Місто прибирають 56 двірників від КШЕПу замість необхідних 114, а також до прибирання залучаються працівники ЖРЕРів. Наслідки цього ми спостерігаємо щоденно.

Влада пообіцяла повернути на попереднє місце сміттєві урни. Нині ж доводиться бути свідком того, як приїжджі, гості міста розгублено шукають урну, щоб викинути, скажімо, обгортку від морозива, яку не запхнеш до кишені чи в сумочку... Їм нелегко зрозуміти, як таке може бути: наприклад, уздовж усього шляху від базару, що в «новому» мікрорайоні, й аж до базару «Білочка», пройшовши Заньковецькою та повернувши на Сечені (а це відстань майже 2 км), не знайдете жодного натяку на сміттєву урну. Зате там-сям видно купи різноманітного сміття.

Більше того, відсутні сміттєві урни і на проспекті Свободи, що є одною з центральних магістралей. Натомість за 12 км від Мукачева, проїжджаючи через с. Ракошино, можна бачити сміттєві ящики єврозразка навпроти кожного сільського двору і жодного сміття довкола.

В ужгородців цілковитої певності в тому, що розмови про сміттєпереробку трансформуються у реальні дії, наразі немає. Без солідних коштів, послідовності, політичної волі влади реалізувати добрі наміри навряд чи вдасться. Якщо говорити про перероблення сміття, як це практикують у цивілізованому світі, то потрібна і добра воля самих ужгородців, яким слід буде навчитися сортувати сміття до спецконтейнерів, які треба буде придбати за немалі кошти (й не зайвим буде оберігати їх від вандалів). Адже досі в Ужгороді хіба нищили встановлені попередньою владою сміттєві контейнери і нині вигляд уцілілих не вписується ні в які євростандарти... Загалом про сортування сміття наразі практично і не йдеться попри те, що це одна з передумов для сучасного сміттєперероблення і роздільне сортування ТПВ у Європі скорочує обсяг відходів на 65 відсотків.

Хто і коли навчатиме ужгородців, як саме сортувати сміття, адже переважнаа більшість не знає, наприклад, що перш ніж викинути ПЕТ-пляшку до спецконтейнера, її слід сплющити та відкрутити кришку тощо. І чи будуть це робити власне ужгородці, які в житті часто керуються принципом «а й завто...»?

Щодо сміттєспалювального заводу, про побудову якого в Ужгороді також немало йшлося, то слід врахувати, що понад півроку на рік у нас повний штиль, відтак «загазоване» таким заводом повітря зависатиме надовго над містом. Про яке покращення екологічної ситуації тоді можна говорити? Тому наразі не залишається нічого, окрім як вірити, що Захід (в особі «АВЕ-груп») нам таки допоможе.

Але повернімося від «сміттєвих» перспектив майбутнього у серм’яжне сміттєве сьогодення. Як ми вже на початку відмітили, Погорєлов відзвітував перед журналістами про успішну реконструкцію 7 га полігона й запевнив, що відтепер територія ще буде придатна для експлуатації наступні два роки. Мусимо уточнити, Погорєлов лишився вірним сам собі. Так само, як ремонт Минайської (фінансування здійснене з обласного бюджету) він приписав до своїх доблесних заслуг, рекультивацію полігона, де власне його заслуг немає, мер також відніс до власного активу. Замовником і виконавцем проведених тут робіт є Ужгородська РДА, про що існують відповідні документи, а питання було пролобійоване головою Закарпатської ОДА.