Про що пишуть наші читачі...

Прикро, коли люди сваряться між собою, не можуть дійти компромісу, не слухають одне одного. Ще гірше, коли чиновники не розуміють чи то не хочуть розуміти людей. Це і стає приводом для написання листа до редакції газети. Активність наших читачів не спадає, віримо, що публікація їхніх листів допоможе їм у вирішенні питань.

ХТО КОМУ СТАВ НА ДОРОЗІ У ЯБЛУНІВСЬКІЙ ШКОЛІ?

Ми писали про конфлікт між дирекцією та батьківським комітетом школи села Яблунівка. Нагадаємо, що батьки звинувачують директорку школи Катерину Монич, яка, за їхніми словами, «ставиться до своєї роботи як до чогось обтяжливого й нецікавого». Вони стверджують, що директорка не виконує свої обов’язки. Батьки вважають, що у школі бедлам із розкладом занять, а також із педагогічним складом. А ще в школі проблема з убиральнею. «Інша, але не менш актуальна проблема школи, яка потребує негайного вирішення, це ТУАЛЕТ, який розташований за 250 метрів від навчального корпусу й складається з ями з водою розмірами 10х3х2, над якою саме й височить будівля, фундамент якої вже розвалюється, поділена на 4 сектори, в яких замість унітазів є 5 отворів у бетонній підлозі, у які дітям дуже легко провалитися. Вже давно ні для кого в селі не секрет, що вчителі та вихователі молодших класів не відпускають учнів у туалет самих», — написала в електронному листі до редакції Вікторія Попович.

Невдовзі до нас надійшов лист-реакція... від представників ради школи та батьківського комітету. Вони не намагаються спростувати всю інформацію листа, який ми публікували у минулих числах «РІО». Вони просто розписали всі плюси школи. У повідомленні — один позитив. Можна припустити, що у невеликій школі хтось під когось «копає» і ці стосунки з’ясовуються на шпальтах газети. Подаємо фрагменти іншого листа, у якому цілком протилежна думка щодо умов школи та, власне, її директорки.

«Нашим дітям у школі і не голодно, і не холодно, і безпечно. Цими словами хочеться сказати про організацію нової огорожі, ініціатором якої була директорка школи Катерина Дмитрівна. Багато довелося потрудитися, постаратися, щоб досягти в цій справі підтримки. Ми, батьки, пішли назустріч проханням дирекції школи і допомогли вирішити питання з огорожею. Зараз у нашій школі нова огорожа, діти в безпеці.

Відрадно і те, що наша школа в числі перших шкіл району підключена до Інтернету. Директорка школи завжди тієї думки, що і у маленькому селі, у маленькій школі вчаться діти, варті уваги, діти, які хочуть і можуть, як і всі інші, йти у ногу з часом.

Вінцем успіху, яким уквітчана історія нашої школи, є реорганізація в загальноосвітню школу І—ІІІ ступенів. За цей важливий і дуже потрібний крок ми вдячні директорці школи. Катерина Дмитрівна, не жаліючи своїх сил, домоглася бажаного і так потрібного нам результату.

Злетів багато, але, як кажуть у народі, «в селі не без болота». Таким «болотом» у Яблунівській ЗОШ є невтішна історія зі шкільним туалетом. Щоб її розповісти, можливо, варто було би написати окрему статтю. Та і це вже пройдений етап. Були і статті в газетах («Нарцисова долина» — «Забуте Богом і владою село» від 16.07.2010, «Вісник Хустщини» — «Хороші наміри не завжди переростають у реальні справи», № 92 від 20.07.2010 та ін.), була зроблена копітка робота з боку директорки школи, з боку батьків. Та віз і нині там. Нас тішить думка про те, що це питання не знято з порядку денного, воно є першочерговим для виконання. Співпрацюючи з дирекцією школи, ми маємо змогу переконатися, що Катерина Дмитрівна не зупиняється на досягнутому, вона продовжує стукати у двері всіх небайдужих до нашої біди посадовців. Нещодавно з ініціативи саме Катерини Дмитрівни було запрошено депутатський корпус для перегляду цього питання. Висновком депутатів є те, що в районі є туалети і в гіршому стані, але вони втішили нас обіцянкою повернутися до цього питання ще раз. Ми маємо надію, що ця справа з часом перейде у список вдало вирішених проблем».

ПОРОШКІВЦІ НЕ ВІРЯТЬ У «ВЕЛИЧЕЗНУ РОБОТУ ДЕПУТАТА ЛАБИЧА»

Депутати пишуть до газет про свою діяльність та, схоже, читачі у це не вірять. До редакції «РІО» написали з Порошкова Перечинського району. Кажуть, дуже обурені брехнею, яка друкується у їхній «районці».

«Особливо обурила стаття «надзвичайно відомого» депутата М. Лабича, який прозвітувався про «велику роботу», яку виконав на благо сіл Пасіка та Порошково. Мабуть, він не знає, де розташовані ці села, що сюди раз у півроку завозять газові балони, що сніг на дорогах розчистить весна, а він «вихваляє» себе. Ганьба таким депутатам», — йдеться у листі.

Автори надіслали нам також вирізку з районної газети Перечинщини з матеріалом депутата. Деякі параграфи вони назвали брехнею.

ЗА ЯКІ «ІНШІ ПОСЛУГИ» ТРЕБА СПЛАЧУВАТИ ПРИ ОФОРМЛЕННІ ЗАКОРДОННОГО ПАСПОРТА?

До нас написала Ганна Марусинець із Мукачева. Вона вказує, що реальна вартість закордонного паспорта — 80 гривень, а платити треба 510.

«І ніхто не хоче розшифрувати поняття «інші послуги». Я маю право знати, чому від мене вимагають стільки грошей. Якщо міліція, яка має стояти на варті Закону, сама робить беззаконня, то про яку правову державу можна говорити?» — пише читачка.

Від редакції

В Управлінні у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Закарпатській області (УГІРФО) зазначають, що максимальна вартість виготовлення закордонного паспорта 600 гривень, включаючи необов’язкові внески — плату за страховку та внесок до міліцейського фонду. Якщо ж ці послуги не оплачувати, то паспорт коштуватиме до 500 гривень. Крім того, наше джерело каже, що додаткових послуг насправді багато і «розшифровки» таки можна уточнити в УГІРФО в Ужгороді.

До речі

На сайті ТСН з’явилася інформація, що українцям припинили видавати закордонні паспорти. Отримати закордонний паспорт можна тільки за терміновим замовленням. «Нині посвідчення для виїзду за кордон отримують ті, хто робив термінове замовлення — воно коштує понад 800 гривень, а це вдвічі дорожче за звичайне. Решті пояснюють, що бракує бланків. У концерні ЄДАПС, що виробляє полікарбонатну сторінку паспорта, в усьому звинувачують поліграфічний комбінат «Україна», де друкують паперові сторінки. Допоки чиновники кивають одне на одного, громадянам доводиться відкладати поїздки за кордон або переплачувати за паспорти», — йдеться у повідомленні сайта.

ЧОМУ І СКІЛЬКИ ДОПЛАТИЛИ ПЕНСІОНЕРАМ?

Чергового листа-запитання ми отримали від нашої постійної читачки та дописувачки Клари Кевер.   «У січні і в лютому пенсіонери одержали певну доплату до пенсії. Але суми цих доплат були різними. Хочеться знати, за що ця доплата і на основі чого нарахована», — запитує у своєму листі Клара Людвіківна.

Крім того, вона звертається від себе та від імені інших пенсіонерів щодо того, аби Пенсійний фонд систематично повідомляв журналістів про різні зміни, які стосуються нарахування виплат. «Це значно краще, аніж коли сотні пенсіонерів ходять до Пенсійного фонду, телефонують і не дають їм працювати», — додає жінка.

Від редакції

«РІО» звернулася за коментарем до начальниці обласного управління Пенсійного фонду України Анастасії Пентек. «Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» затверджено нові розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 1 січня 2012 року ця величина становить 822 гривні», — коментує пані Анастасія.

За її словами, постановою Кабміну дітям війни підвищення до пенсії визначене на рівні 7 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. «До 1 січня 2012 року сума підвищення становила 49,80 гривні. Таким чином, із 1 січня 2012 року сума зазначеного підвищення складає 57,54 гривні (822,00 х 7 %)», — роз’яснює пані Пентек.

Але тут необхідно роз’яснити таке. Пенсії перерахували вже після проведення нарахування на січень 2012 року, тому в січні пенсіонери отримали пенсійну виплату без урахування норм постанови Кабміну. Але при цьому у січні розміри пенсій, які підлягали індексації, було проіндексовано в сумі 9,86 гривні. Така індексація торкалася тих пенсій, де базовим місяцем для проведення індексації пенсії був квітень 2011 року.

Після проведення перерахунку у лютому 2012 року сума доплати за січень повинна була складати 7,74 гривні. Індексації підлягають грошові доходи громадян, які отримані у гривнях на території України та не мають разового характеру. У разі підвищення розмірів пенсії, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, одержаних громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця індекс споживчих цін для проведення подальшої індексації обчислюється наростаючим підсумком.

Таким чином, пенсії, які були проіндексовані в січні 2012 року, не підлягають індексації (у зв’язку з підвищенням розміру пенсії на суму підвищення за статус «дітей війни») і січень 2012 року є базовим для наступної індексації пенсії. Оскільки виплачена сума індексації   разом із січневою виплатою була більшою за суму підвищення згідно з Постановою Кабміну № 1381 (9,86-7,74), то доплата підвищення за статус «дитини війни» у таких пенсіонерів відсутня.

«Що стосується можливості надання матеріалів стосовно змін у пенсійному забезпеченні, то головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в разі необхідності може надавати таку інформацію для друку на шпальтах «РІО», — зазначила Анастасія Пентек.

МИСЛИВЦІ БОРЮТЬСЯ ПРОТИ ЩЕРБЕЯ І НАЗИВАЮТЬ ЙОГО БРАКОНЬЄРОМ

Директора Воловецького держ­-
лісгоспу Ігоря Щербея називають браконьєром. Так пише у листі воловецький мисливець І. Беца. «Протягом цілого року, в робочі та вихідні дні завантажує на машину квадроцикл, бере з собою чотирьох-п’ятьох лісників і стріляє все, що бігає і літає. Ні районна, ні обласна влада, ні його безпосереднє керівництво, ні правоохоронні органи за його нахабні дії в лісі не давали і не дають належної оцінки. Ця вакханалія триває вже близько 5 років», — йдеться у листі.  

Кульмінація виникла під час загальних районних зборів УТМР (Українське товариство мисливців та рибалок), про які також пише автор. Тоді голова товариства П. Смерековський відзначив, що державні чиновники, у тому числі голова Воловецького держлісгоспу, протягом усього року відстрілюють дичину. Тоді зі своєю заявою виступив і автор листа — мисливець із 45-річним стажем І. Беца.

«Ігор Щербей не має ні ганьби, ні совісті, сезон полювання чи не сезон, самець чи самиця, а він по всіх стріляє. Закликаю мисливців контролювати кожен крок браконьєра. Що стосується мисливських угідь — давати в оренду чи ні приїжджим, то це не Щербею вирішувати, бо він не має заслуг перед районом, хіба що натворив непоправної шкоди флорі та фауні краю», — сказав під час зборів і Беца.

На зборах виступали й інші мисливці, котрі говорили про збереження мисливських угідь, що мають залишитися нащадкам. Голова Воловецького низового колективу мисливців Василь Зенинець у своєму виступі зазначив, що ганьба держлісгоспівцям, адже саме вони мають бути прикладом господарювання у лісі, а що стосується мисливських угідь, то одна людина не може вирішувати все, що їй заманеться.

Мисливець Федір Понзель зауважив, що за Австро-Угорщини був більший порядок у лісі, ніж тепер. «Тоді за браконьєрську діяльність можна було відсидіти багато років. У той період люди вільно ходили до лісу, збирали ягоди і ніхто їм нічого не забороняв. А що тепер? Мисливські угіддя віддають заїжджим панам — це злочин перед нашими дітьми та внуками», — акцентував Понзель.

У зверненні до редакції пан Беца також наводить висловлювання Щербея під час зборів.

«У своєму виступі директор держлісгоспу промовисто заявив, що всі мисливці УТМР ходять до лісу на полювання, аби напитися оковитої, а він тільки за останній рік особисто поклав 18 кабанів. З зали лунало багато реплік, мовляв, чому Щербей не говорить, що було вбито 6 свиноматок, на яких не було ліцензії, чому мовчить про розстріляних оленів та інших рідкісних звірів, на які взагалі полювання у нашому районі заборонене. На жодну тезу Щербей не відповів», — додає у листі мисливець І. Беца.

Після всіх звинувачень у бік працівників районного держлісгоспу голова Воловецької РДА Василь Ковбаско запропонував створити групу з 7 уповноважених мисливців, які вирішуватимуть проблемні питання мисливців.

«Наразі погодження держлісгоспом УТМР не подано. 200 мисливців Воловецького району готові законними методами боротися за свої права та за дідівські мисливські угіддя», — підсумував автор листа.


Листи оглядала Евеліна Гурницька