Відомий письменник поділився думками про асоцiацiю з ЄС, слабкiсть Путiна i нових героїв України.

"Бiльшiсть у нас сьогоднi думає: Путiн — поганий, а росiяни — хорошi, — каже український письменник. — Це зовсiм не так. Путiн i росiяни — це єдине цiле... Слiд нарештi зрозумiти: поряд iз нами — ворог!" ...Лесь Подерв’янський — поважний художник (виставлявся у США, Швецiї, ФРН), та бiльшiсть знає його як письменника. Скан­­дального, епатажного, шокуючого. Та й пiд час iнтер­в’ю вiн не особливо добирає слова. — Перемир’я нарештi при­пинено, але бiльшiсть українцiв так i не зрозумiли: навiщо його продовжували? Це ж лише призвело до подальших наших втрат... — Єдина логiка у дiях української влади, яку тут можна було простежити, — бажання отримати карт-бланш на свободу дiй. Мовляв, бачите, ми зробили все, що могли, i от який результат. А тепер ми починаємо! Тобто це було потрiбно для легiтимiзацiї воєнних дiй. Далi Київ повинен дiяти бiльш жорстко й рiшуче. Якщо цього не вiдбудеться, втрачається будь-яка логiка. Адже очевидно, що всi цi переговори з Москвою — фiкцiя! — А в нинiшнiх дiях Путiна ви бачите якусь логiку? — Ну, а що Путiн? Вiн робить те, що хоче росiй­ський народ. Нiчого бiль­ше! Бiльшiсть у нас сьогоднi думає: Путiн — поганий, а росiяни — хорошi. Це зовсiм не так. Путiн i росiяни — це єдине цiле! Тож iз тими сталiнськими мантрами про братнiй народ та з iншими манiпу­ляцiями треба закiнчувати. Це не має нiчого спiльного з дiйснiстю. Слiд нарештi зрозумiти: поряд iз нами —ворог. Їх 150 мiльйонiв, нас сорок п’ять. От i все. Така реальнiсть. Вони нас просто ненавидять за те, що ми є тими, ким ми є. У них така логiка. Ну що ж, мусимо довести їм, що ми будемо iснувати, або ж зникнути як народ. Альтернативи у нас немає! — Свiжi соцопитування засвiдчують, що в Путiна знову зростає рейтинг... — Це, власне, пiдтвер­джує те, що я кажу. Путiн сьогоднi не робить нiчого такого, чого не хочуть ро­сiяни! I диктатор, якщо вiн розумний, завжди так дiя­тиме. Просто слiд згадати iсторiю: коли, наприклад, у 1941 роцi ми воювали з Нiмеччиною, то воювали не з Гiтлером, а з усiм нiмецьким народом, який його вибрав. Погодьтесь, воювати з Гiтлером було б набагато легше, нiж з його народом... I тут — те саме! — Як ви вважаєте, чи є у господаря Кремля “слабкi мiсця”? — Звичайно, у нього є слабкi мiсця. Бо сильна людина не брехатиме. Брешуть лише слабкi! Зрештою, що там Путiн, Росiя як держава дуже слабка. Це тiльки так здається, що вони могутнi та непоруш­нi, а насправдi... Пригадайте, колись Радянський Со­юз теж видавався таким мiцним, а розвалився за три днi. Саме тому, що влада брехала. Тут — те саме, навiть гiрше. — Україна нарештi пiд­писала Угоду про асоцiацiю з ЄС. Дехто назвав це “iс­торичною подiєю”, дехто — “цивiлiзацiйним вибором”... А якi епiтети вжили б ви? — Я не вживатиму таких високих слiв. (Усмiхається). Як на мене, це був вибiр мiж лайном i морозивом. Перше — це Митний союз, куди нас тягнула Москва, а друге — ЄС. Звичайно, вiд морозива також можна захворiти, але... У протилежної сторони я взагалi не бачу нiяких плюсiв. Тому що лайно завжди є просто лайном! Там навiть зверху не полито шоколадом. (Смi­ється). У Митному союзi, я так розумiю, взагалi не йшлося про економiку. Бо Росiя про неї зовсiм не дбає. Це її абсолютно не ї..е. Її ї...е тiльки полiтика, точнiше геополiтика, якою Москва керується. — Фракцiя “Свободи” про­понує розiрвати дипломатичнi вiдносини з Москвою, “Батькiвщина” менш радикальна — виступає за введення вiзового режиму. Це вихiд? — Я думаю, що вiзовий режим треба вводити. Це — логiчно. Але перед тим непогано було би перекрити кордон. Наскiльки я розумiю, вiн сьогоднi не перекритий. Тож запроваджувати вiзи з Росiєю, маючи “прохiдний двiр”, — абсурд! Та кордон — це лише одне з питань. От нинi “виплили” факти, що всi цi “ячейки”, на яких нинi виросла “ДНР”, iснували з 2007 — 2008 рокiв. Виникає питання: що робила роз­вiдка, контррозвiдка, всi цi СБУ й iншi структури, на якi видiляли кошти? Те, що вiдбувається нинi на сходi країни, готувалося давно. I є багато свiдкiв! — Тепер часто акцентують увагу на жертвах, яких зазнає Україна в АТО. Але ж є приклади справжнього героїзму. Читаю в новинах: бiйцi, щоб не здаватись вороговi, пiдi­рвали себе в танку, десантники, оточенi зусiбiч сепаратистами, взялися за руки i вирвали чеку гранати... Чо­му про цих героїв телебачення розповiдає нiби мимохiдь? — Ну, я тiльки “за”, щоб про них розповiдали людям! Вони — справжнi ге­рої. Цим хлопцям має бути поставлений пам’ятник, на якому треба викарбувати всi iмена. Вони мають от­ри­мати посмертно звання Героя України, а їхнi сiм’ї — повний пакет соцзабезпечення (в тiм числi безплатне навчання для дiтей). Так, як це роблять у нормальних країнах... До речi, я пiдтримую і заснування Верховною Радою ордена Небесної сот­нi. Єдине — у нашiй державi якось не склалося з нагородами. Зазвичай їх отримують негiд­ники (навiть звання Героя України). Тому тут треба щось змiню­вати. Аби новi нагороди отримували тi, хто справдi того вартий!

Богдан БОНДАРЕНКО, фото Ярослава СТАНЧАКА
expres.ua

admin