«В немецком вагоне, немецкая пломба». Так писав колись Маяковський про повернення з еміграції до Російської імперії – робити революцію – «вождя світового пролетаріату» В.Ульянова-Леніна.


Поет принагідно зазначив, що німецький кайзер не міг уявити, що «бомба»-Ленін нищитиме не лише ворога-Росію, й європейські монарші династії.

Чому згадалася та поема? А от чому. У світовому павутинні почала блукати «інформація»: не агент КДБ Путін завербував колись активістку FDJ, а навпаки – німецькі спецслужби спокусили шнурка-чекіста… Що там наобіцяли – невідомо. А от завдання поставили, як колись і перед Леніним, – знищити Росію.

Залишимо на совісті авторів сенсації її відповідність реаліям. Зазначимо лише – якщо було поставлене завдання знищити Росію, то колишній кадебіст виконує його запопадливо та творчо.

Путінським, як колись і ленінським, курсом Російська імперія впевнено прямує до самознищення. До перетворення на територію, населену зомбованим, примітивним, обдуреним імперськими гаслами людом, який дуже скоро відчує – «Кримнаш» не додає нічого до підвищення якості життя, бо нафта і газ – «не наш», а жменьки володарів, оточення імператора, підтримка неонацистських «великорусских» організацій не підвищує рівня освіти, силове нав’язування «Русского мира» не сприяє зростанню міжнародного авторитету…

Старші люди пам’ятають – комуністи хизувалися перед усім світом ракетно-ядерною потугою… Тільки, як слушно зауважували їх опоненти, ракети – неїстівні. Як і «Містралі», як і «Сатана», «Ангара» та інші «Протони»… Можна продовжувати та продовжувати.

Чому ж, запитаємо, це не тривожить Путіна? Можливо, вважає він, що встигне дійти танками до Парижу, тріумфатором повернутися до Москви… А далі, скажімо, як римський імператор Нерон, увійти на віки в історію…

Тільки чи влаштовує такий сценарій, таке імператорське марення росіян? Тих самих росіян, які , сповідуючи війну як єдину державну релігію Московії, демонструють сьогодні готовність вбивати та вмирати за Путіна?

А що влаштовує європейців?

Так виглядає, що європейців влаштовує життя, як у турецьких готелях – «Олл інклюзів – Усе включено». Звичайно, не за російським зразком – «Пилось бы да елось и работушка на ум не шла»… Європейці звикли працювати та отримувати за працю гідне винагородження. А ще звикли, ще з часів Брежнєва у СРСР, отримувати необмежено та дешево нафту та газ з Росії…

Як і все погане, швидко забули в Європі Берлінську стіну, окупацію Чехословаччини, придушення народних повстань у НДР, Польщі, Угорщині…

І почали міцно дружити з учорашніми окупантами та любити їхніх зверхників. Таких симпатяг, що й на журавлях літають, і з ведмедями ночують, і з рибою нерестяться…

Таких схожих на деяких європейських вождів, що й дружин кидають…

Таких хоробрих, що готові США перетворити на радіоактивний попіл…

І вся ця дружба-любов раптом Україною, зрадженою Україною, неусвідомленою Україною, щоправда, європейською Україною, піддається випробуванням. Не член ЄС, не ядерна держава, не член G-7, не сита та благополучна держава несподівано демонструє широкому світу свою волелюбність, свою відданість демократії, свою відданість тим цінностям, які європейські лідери за інерцією чи звичкою називають європейськими…

І Європа, маємо визнати, екзамен на політичну порядність не витримала. Отримала, правда, шанс той екзамен перездати… Як і шанс ті самі цінності (європейські?) банально зрадити.

Шляхами Чемберлена-Деладьє-Шрьодера

Тільки дуже спокійна (не сказати – лінива або заангажована) людина не обурювалася угодовською позицією Меркель-Штайнмайєра, Оланда, та подібних до них, які силкуються посадити за один стіл терористів та жертв терору, які прагнуть залучити до «мирних переговорів» державу-агресора та державу, проти якої ця агресія спрямована, які щосили прагнуть «умиротворити» Путіна.

Умиротворити та забути про окупований Крим, про упослідження прав кримських татар, про вкрадене українське майно – військові містечка, профспілкові та приватні готелі та санаторії, українські банки, підприємства, нафтогазові компанії з усім обладнанням та активами… А головне – забути про людей, які опинилися на окупованій території, забути про вбитих терористами-сепаратистами, про закатованих заручників, про загиблих героїв Майдану та воїнів–визволителів. «Олл інклюзів» такого для європейців не передбачає.

Невже уроки середини минулого століття ними не засвоєні?

А нами?

Останнім часом деякі «суперпатріоти»   слинявлять тему «третього Майдану». Візьму на себе відповідальність зазначити – ті хто переміг на Майдані у Революції гідності зараз (і   нічого нового тут немає) -або у політиці, або, у переважній більшості своїй, на фронті , і лише жменька, так виглядає, обрала шлях податися у маргінали та підбурювати людей.

У наш час це супернебезпечно: чиїм би агентом не був Путін, головне, вільно чи невільно нам самим не стати путінскою групою підтримки. Відтак, пильнуємо та єднаємося.

Олег Бай  

www.pic.com.ua

admin