У європейців неадекватність української влади та її примітивні спроби шантажувати ЄС зміною зовнішньополітичного курсу, викликають зростаюче роздратування. Причому в провідних європейських столицях дедалі відвертіші підтверджують готовність посилювати тиск на офіційний Київ

Реакція українського керівництва на сигнали з боку ЄС про загрозу міжнародної ізоляції України у разі відсутності прогресу у справ політв’язнів, виявилася цілком неадекватною. Під час двосторонньої зустрічі із президентом Молдови (який був серед небагатьох, хто таки підтвердив свою участь у запланованому на 11-12 травня, але потім скасованому Ялтинському саміті) Віктор Янукочив заявив, що "ЄС запропонував паузу. І я так розумію, що вона піде на користь, ця пауза, і Україні, і ЄС".

"Злякали їжачка…"

Тим часом партійні функціонери ПР заходилися лякати Європу втратою прихильності "ображеного" володаря Межигір’я (останнє, до речі, саме стало популярною темою провідних європейських ЗМІ).

Заступник голови фракції в парламенті Володимир Зубанов заявив, що демарші європейських політиків, "які не хочуть чути об’єктивні факти про стан справ у нашій державі, не бажають самостійно аналізувати події, а лише сліпо вірять усьому філігранно зрежисованому з Качанівки спектаклю" (після таких реплік складається враження, що Качанівка в уяві нинішньої влади уже стала протилежним Банковій/Межигір’ю полюсом впливу, причому не просто в межах країни, але й в масштабах ЄС!), змушують Україну уважніше поставитися до пропозиції співпраці з Росією і, можливо, повернутися до розгляду інтеграційних проектів. Відтак пригрозив – "насамперед програє Об’єднана Європа".

Ще більш зухвалу і легковажну (як для людини, що обіймає посаду заступника голови партії з міжнародних питань) заяву зробив Леоніда Кожара, який вирішив… шантажувати ключового гравця ЄС – Німеччину – проблемами із доступом до українського ринку. Для розуміння ситуації, відзначимо, що за загального експорту німецьких товарів у 2011 році на 1,1 трлн євро, частка України склала менше 0,5%. Тож буде добре, коли німці зроблять вигляд, що нічого не помітили, інакше проблеми із доступом до європейського ринку, на який припадає майже чверть українського експорту, можуть виникнути саме у вітчизняних виробників.

Паралельно було організовано вилив інформації в ЗМІ, згідно з якою через образу на демарші європейців, Янукович відмовився від указу про чергове "потьомкінське село", яке мало демонструвати його "прагнення до євроінтеграції" – відкладено створення "Державної ради з питань європейської інтеграції". Причому таємниче джерело не утрималося від пояснення мотивів: "у зв'язку з рішенням перенести проведення саміту в Ялті… [та] до поїздки президента Віктора Януковича в Москву на неформальний саміт глав держав СНД".

Дарма, що у результаті особливостей "стратегічного партнерства" по-російськи, збитки "Нафтогазу" у першому кварталі поточного року зросли майже втричі, перевищивши $0,5 млрд (хоч компанія і закупила газу удвічі менше, аніж за відповідний період торік). При цьому, аби бодай частково поліпшити катастрофічний стан НАК змушена домовлятися про постачання газу із RWE – енергетичною компанією тієї самої Німеччини, якій у ПР погрожують проблемами із доступом до українського ринку.

З відкритою пащею

У Кремлі, звісно ж завжди будуть раді "врятувати" Януковича від ізоляції, однак лише в тому разі, коли він піде на давно виставлені умови.

Оприлюднений в день інавгурації російського очільника указ "Про заходи реалізації зовнішньополітичного курсу" виділяє розвиток інтеграційних процесів на теренах СНД, як ключовий напрямок зовнішньої політики. Серед першочергових пріоритетів визначає введення в дію Договору про ЗВТ від 18 жовтня 2011 року. Який, як відомо, у існуючій редакції, приховуваній тривалий час не лише від українського загалу, але й політикуму, обмежує не тільки торгівельні інтереси, але й ставить під сумнів суверенітет держав учасниць на користь Москви.

Це, до речі, пояснює чому його досі ратифікувала лише Росія (яка завершила цей ратифікацію ще до початку квітня), і чому таке занепокоєння там викликає дружнє небажання робити інших підписантів останній крок. 26 квітня спікер верхньої палати російського парламенту Валентина Матвієнко роздратовано заявила, що "тільки у Білорусі зараз йде процес реальної підготовки до ратифікації угоди. Україна пригальмувала, хоча була домовленість про синхроонізацію ратифікацій. Інші держави теж поки притримують".

Провівши інавгурацію без участі президентів пострадянського простору, Путін вирішив провести "співбесіди" із керівниками пострадянських республік у вигляді неформального саміту СНД 15 травня. Януковичу навіть зробили попередній подарунок: на фоні "безкомпромісної позиції" ЄС – "Росспоживнагляд", який взимку ініціював сирну війну проти українських виробників, вчасно розпочав експертизу українських сирів із чергових підприємств – "Прометей" та "Гадячсир". Причому Гєнадій Аніщенко багатообіцяюче пообіцяв: "Ми затягувати не будемо". При цьому, однак, нагадали чого очікують на виході. 11 травня голова комітету Держдуми у справах СНД і зв`язків із "соотєчєствєннікамі" Лєонід Слуцкій висловив впевненість, що "Україна братиме участь і в Митному союзі, і Євразійському економічному союзі", причому це відбудеться доволі швидко, адже між Україною і РФ – "найтісніші зв`язки, і по найскладніших досьє буде знайдено спільний знаменник, у тому числі й у питанні інтеграції".

Проблема дійсно полягає в тому, що за два останніх роки зовнішньоторгівельна залежність України від РФ різко посилилася. Якщо у 2009 році частка РФ у експорті України складала 21,4%, а імпорту – 29,1%, то у 2011 році аналогічні показники уже складали 29% та 35,3%. Крім того різко зросла заборгованість перед російськими фінансовими структурами. Нагадаємо лише про найбільш масштабні запозичення: влітку 2010 року було отримано $2 млрд кредиту ВТБ банку, а в березні 2012 ще $2 млрд у "Газпромбанку". Разом, між іншим, це приблизно стільки, скільки минулого року пропонували у Газпромі в обмін на 50% акцій української ГТС.

Про те, що в умовах замороженої співпраці з МВФ (а у разі нарощування конфронтації із Заходом такий стан може затягнутися) можливості погашати взяті у російських структур багатомільярдні кредити не буде, свідчить досвід із коштами ВТБ, які спочатку бралися лише на півроку, проте потім термін їх погашення постійно пролонговувався. В умовах зриву переговорів із ЄС про створення ЗВТ, а тим більше можливих санкцій у разі продовження курсу Банкової на "європаузу", тенденція до посилення торгівельноекономічної та фінансової залежності від Москви може мати продовження щонайменше до зміни влади в Києві.

Однак, зайвих сподівань Януковичу на Москву покладати все ж не варто. Кремль справді мало цікавиться правами людини. Навіть заготував "бальзам для рани" Віктора Федоровича: у згаданому вище зовнішньополітичному указі Путіна прямо йдеться про наміри "протидіяти спробам використання правозахисних концепцій у якості інструменту політчиного тиску і втручання у внутрішні справи держав". Проте у наявності у Януковича сильних опонентів в середині країни в Москві зацікавлені можливо навіть більше, аніж у ЄС. Адже щоб бути готовим приймати усі, уже російські, "ультимативні вимоги", він має бути загнаний в глухий кут міжнародної ізоляції і внутрішньополітичної нестабільності.

Тиск буде нарощуватися

У європейців неадекватність української влади та її примітивні спроби шантажувати ЄС зміною зовнішньополітичного курсу, викликають зростаюче роздратування. Депутат Європарламенту та член делегації у зв’язках з Україною Сіірі Овіір не виключила можливого повторення бойкоту України, подібних до відмови лідерів низки держав приїхати на ялтинський саміт "якщо український уряд та глава держави продовжать поводитись зарозуміло", оскільки для зупинення бойкотів "міжнародна спільнота має стати свідком чітких сигналів чи дій з боку українських лідерів з метою покращення поточної ситуації". Причому в провідних європейських столицях дедалі відвертіші підтверджують готовність посилювати тиск на офіційний Київ.

Традиційно дипломатична у своїх висловлюваннях федеральний канцлер Ангела Меркель під час нещодавнього виступу у нижній палаті парламенту заявила, що "в Україні і в Білорусі люди продовжують страждати від диктатури та репересій" (як відомо в 2005 році тодішній держсекретар США Кондоліза Райс назвала Білорусь "останньою диктатурою Європи"). До Німеччини за своєю категоричністю поволі долучається Італія, нижня палата парламенту якої 9 травня ухвалила резолюцію з вимогою негайно звільнити Тимошенко, а МЗС країни викликало на килим українського посла.

Очевидна радикалізація спостерігається і в позиції традиційно найбільш прихильних до України країн ЄС – Польщі та Литви, лідери яких були одними з останніх серед тих, хто підтвердив готовінсть взяти участь у саміті глав держав Центральної Європи. 10 травня заступник глави МЗС Польщі Катажина Певчиньска-Наленч у сеймі заявила, що у відповідь на пропозицію Януковича все ж таки відвідати Україну попри скасування ялтинського саміту президент Коморовський відповів, що це буде можливо лише у разі прогресу у справі Тимошенко, а "якщо не буде жодних змін, то запрошення не буде прийнято". Президент Литви Даля Грібаускайте, яка таки прибула до України із двостороннім візитом 11 травня, демонстративно зустрілася спочатку із ув’язненою Тимошенко, і лише потім із президентом Януковичем, заявивши при цьому, що "довіра Європи до України вичерпується… тільки від самих українців залежить, чи буде обрано шлях зближення з Європою, або шлях самоізоляції".

Шведський прем'єр-міністр Карл Більдт перед початком заcідання ради ЄС 14 травня відзначив, що “відвідування чи невідвідування футбольних ігор — не головний інструмент європейської політики. Я думаю, ми маємо більш сильні інструменти, які можемо застосувати”. А керівник Фонду імені Роберта Шумана Жан-Домінік Жуліані в інтерв’ю Тижню пояснив, що за його інформацією "на рівні ЄС обговорюється можливість арештів банківських рахунків високих українських чиновників. Українська влада всім чарівно усміхається, чинить європейцям шантаж та сподіваються зіграти на суперечностях між інтересами різних країн ЄС. Це - невірний розрахунок. ЄС є повністю солідарним по двох позиціях: дотримання прав людини та стандартів правової держави".

Питання лише в тому, як багато українців, включно із основними спонсорами нинішньої влади так само, як і Янукович вважають заморожування відносин з ЄС та можливу ізоляцію "корисною обом сторонам". А відтак, як швидко і яких зусиль вони докладуть аби змінити керівництво держави на більш адекватне. Судячи із останньої інформації про рішення про заборону агітації за ту чи іншу політичну силу на підприємствах СКМ Ріната Ахметова, українські олігархи уже почали відчувати дискомфорт від занадто тісного їх ототожнення із дедалі більш одіозним в очах світової спільноти режимом.

tyzhden.ua

admin