Мудрий шлях веде до храму. До 70-річчя Василя Густі

29.03.2021 11:48 СОЦІО

…Народився він тоді, коли наш край був у лабетах сталіністів (21 березня 1951 року), коли світським і духовним життям підступно керували «вовки в овечих шкурах». У тих безбожницьких часах йому доводилося вчитися у рідній Королівській школі на Виноградівщині, коли аж захрипали атеїсти від рику, що Бога немає, а дома батьки тихцем навпаки: молилися, і своїх дітей катихизували, навчали слухатися Господа і любити Божі заповіді та ближнього, дорожити постулатами Різдва та Великодня.

Безтурботного дитинства в нього майже не було. Життєвою необхідністю дедалі більше ставали книжки та праця у школі й дома в умовах, де його батьки, як і всі мудрі прості люди, керувалися християнським світоглядом, а слуги радянської машини — моральним кодексом будівника комунізму, вважаючи побожних людей відсталою сірою масою, а релігію — опіумом для народу. Від цього контрастного середовища Василь Густі з роками дійшов до свого сімдесятиліття через лихі морози духовних потрясінь, здатних покалічити, або й знищити усе, що з весною тягнеться до сонця.

Його життєві шляхи та враження від них знайшли вираження в десятках самобутніх поетичних, прозових книжок, спогадів, есеїв, публіцистики, пісень, роздумів про минуле й сучасне, красиве й потворне, добро та зло у людському житті. Народжені вони у зародку завдяки незабутньому поету Василеві Вовчку, що зіграв неабияку роль у творчій долі Василя Петровича, котрий вже зі шкільної парти тягнувся до таїни слова. З того часу спливло чимало води, прожитого й пережитого у минулому й сучасному, на журналістських плаях, редакційних буднях у видавництві «Карпати», на профспілкових, владних і творчих теренах. Доля судила йому часто бути дотошним канцеляристом, проникливо осмислювати сутність буття. Їх невтомно мережить він у своїх ліричних, інтимних, філософських, самобутніх творах. Про його жагу пізнавати світ засвідчили вже перші його книжки «Перон», «Жадання дороги», «Обличчя» й наступні. Зокрема, «Калина в інеї» з галереєю публіцистичних спогадів і розповідей про сучасників.

У набутку Василя Петровича стоси книжок, присвячених пам‘яті митців, спогадів про видатних земляків. На посадах відповідального секретаря та голови Закарпатської організації Спілки письменників України він самовіддано дбав і дбає про поповнення її рядів. Про міжнародні спілчанські зв’язки, проведення презентацій, форумів, відзначення ювілеїв та знаменитих дат…

Про ці та інші турботи та набутки Василя Густі — заслуженого працівника культури України, лауреата багатьох всеукраїнських та крайових літературних премій неможливо бігцем висвітлити в одній газетній полосі.

Його життєве кредо: працюй і працюй для блага людей словом, чином та пером. Так і сьогодні в іпостасі директора Закарпатського державного літературного музею…

Найважливішим своїм обов’язком вважає поклик батьків служити Богу та рідному народу. У неділі та свята, як до церкви кличуть дзвони, поспішає до праотчого храму. І най той шлях буде благословенним ще на довгі щасливі літа.

Юрій Шип

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат