ДРУКУВАТИ



Міні-фест «Береги слова»: Спілкування без подіуму
07.07.2018, 16:34
Минулих вихідних Берегово зібрало різноманітну творчу інтелігенцію з різних куточків країни на третій щорічний літературний міні-фест «Береги слова». Поети, композитори, прозаїки, метри та початківці з Сум та Львова, Криму та Харкова, Ужгорода та Праги, Мукачева та Берегова зібралися довкола організатора фесту — Дмитра Кобринського — та кілька днів знайомилися, спілкувалися, відкривали для себе нові творчі вершини.

Власне, цей міні-фест є особливий тим, що тут на одному спільному майданчику зустрічаються і спілкуються «на рівних» новачки в літературі і вже визнані письменники та поети. Вперше фест організував, з легкої руки та за благословіння Мирослава Дочинця, філософ, киянин, що вже 10 років живе в Берегові, Дмитро Кобринський. «Спочатку ми планували, що фест проходитиме в Мукачеві, — розповідає пан Дмитро, — і крутитиметься довкола пана Мирослава, та сталося так, що ми все це провели тут, у Берегові».

Провівши доволі камерно (з десятком пишучої еліти) перший фест у 2016 році, пан Кобринський взявся знайомитися з берегівськими літераторами, «находити і молодих літераторів, які ще жодного разу ніде не виступали, не друкували свої вірші, як-от Софія Супруненко, яка тоді була дебютанткою нашого фестивалю. Так почало зав’язуватися коло нових творчих знайомств».

Фестиваль не створювався під якусь ідею, скажімо, зібрати разом початківців. Дмитро Кобринський каже, що зазвичай сьогодні найперший крок початкуючі поети та прозаїки роблять в Інтернеті, в соціальних мережах. «Йшлося про те, — розповідає організатор, — щоб у нашому заклопотаному грошима, буденністю, війною, політичними негараздами світі створити осередок творчого навкололітературного спілкування. Фестивалю, безумовно, потрібні були метри і, безумовно, потрібні були початківці. Тому що так і проходить літературний процес, коли метри спілкуються з початківцями.

І, я думаю, що основна родзинка нашого фесту — що тут немає цього подіуму і такої нездоланної сходинки між початківцем і метром. Вони всі тут представлені як творчі особистості, як люди, дотичні до літературної творчості. І чого варті всі ті лауреатські списки з все­світньовідомими іменами Хорхе Луїса Борхеса та йому подібних, без нікому невідомих імен початкуючих письменників? Я впевнений, що на нашому фестивалі, може, якраз і з’являються ті, хто потрапить з часом до цього нобелівського списку або до іншого подібного».

Цьому важко заперечити. Усі три дні фестивалю невеличка компанія літераторів засиджувалася далеко за північ і спілкувалися, дискутували, шукали істину в питаннях мистецтва і політики, мови і творчого слова, походження мови та місця митця в творчому процесі.

Фестиваль у минулі роки вже відвідували і Мирослав Дочинець, і Андрій Любка, цьогоріч учасників віртуально привітав з Дубаї Тарас Ващук.

Сам же пан Дмитро, до речі, геніальний організатор, як показав фестиваль, каже, що літературних амбіцій не має і почувається органічно в ролі організатора. «Я по життю координатор, комунікатор і це моя справа — збирати людей, знайомити їх, тих, які можуть бути один одному цікаві й корисні. І такі майданчики — найкраща можливість їх познайомити».

«Я взагалі, хотів би, — ділиться пан Дмитро, — щоб тут були представлені письменники, поети і угорськомовні, і словацькомовні, і румунськомовні. Можливо, з часом нам вдасться таких літераторів зібрати. Є багато грантів на культурні проекти, але культура втрачає сенс культури, якщо вона не поєднує людей. Вона залишається закритою, річчю в собі».




© Закарпатський інформаційний тижневик "Р.І.О."